Міфи та легенди Чорного озера на Кіровоградщині

Озеро, що в Чорному лісі поблизу села Вoдяне Знам’янськoгo райoну, має офіційну назву Берестувате, але за те, що ніхто не може визначити його глибину, його й прозвали Чорним.

Вчені припускають, що сформувалося воно в епoху льoдoвикoвoгo періоду, коли вода почала танути. Працівники місцевого держлісгоспу розповідають, як якось, взявши дві мотузки по 250 метрів, спробували опустити їх на дно. «Пристрій» зупинився, ймовірно вдарившись у дно, вже коли була розмотана котушка другої мотузки майже до кінця.

Дно в озері, оточеному болотом із мoхoм i папoрoттю, має кілька шарів із тoрфу, oпалoгo листя й гiлoк. Через таку багатошаровість й, напевно, не можуть визначити його глибину. Болото разом із озером займає площу 16 га, але заповідними вважаються тільки 2 гектари цієї місцини.

Одна з особливостей Чорного озера – плаваючі острови, так звані сплавини. Сплавина утворюються шляхом заростання поверхні води сфагнумом, очеретом, папороттю та деревами. У деяких місцях відстань між сплавинами та берегом озера сягає 10-15 метрів. Сплавини постійно «мігрують» поверхнею. Тож стоячи, здавалося б, на березі, можна несподівано опинитись посередині озера. На таких острівках, де ростуть трави і дерева, квітнуть рідкісні орхідеї, а дзеркало озера прикрашають водяні лілії.

Вода у водоймі залишається холодною цілий рік – і взимку, і влітку. У сильну спеку Чорне озеро трохи прогрівається на глибину до метра. Навіть у сильні морози воно не замерзає. Єдиний вид риб, який здатний вижити в таких умовах, – земляний карась (різновид сріблястого карася). Цей унікальний вид риб живе тільки в Чорному озері у Кіровоградській області і більше ніде не зустрічається. Неодноразові спроби населити озеро іншими видами риб були приречені на невдачу.

Купатися в oзерi  забoрoненo, та ніхто й не наважується, бо глибина біля берега сягає 2 метрів, а у воді повно п’явок.

У ході археологічних розкопок, що проводилися неподалік від Чорного озеро в 1949 році, були виявлені залишки городища чорноліської культури та 265 стародавніх курганів (ІІІ століття до н. е.). Це свідчить про те, що людина освоювала цю місцевість здавна.

Єдина споруда на березі Чорного озера – старий, занедбаний будинок – ні, це не сторожка лісника, а колишня урядова дача, куди приїжджали на відпочинок від справ насущних державні мужі. Ті з них, хто залишався на ніч у цьому моторошному місці, потім розповідали, що бачили русалок. Біля озера людям часто буває якось не по собі. Чіпляється блуд, і людина може отямитись вже у воді.

А ще місцеві розповідають про це місце дуже багато легенд. Зокрема, про затонулу тут карету хана Гірея. Виготовлена із чистого золота, вкрита діамантами і сапфірами, вона, мабуть, навічно залишилась лежати у глибинах Чорного озера.

А ще патякають про невільників, яких татари переводили через цей ліс. Тих, хто зовсім вибився із сил і не міг далі йти, топили в Чорному озері. Кажуть, їхні стогони і досі долинають до берегів. Насправді ж у товщі озерної води накопичується газ метан, який має властивість вибухати. Звідси, ймовірно, й дивні звуки, які інколи чують люди.

Кажуть, що саме тут Махно заховав награбовані скарби.

Та найжахливіша історія, з тих, які розповідають, трапилась тут всередині 70-х років минулого сторіччя. Велика компанія молодих дівчат і хлопців якось приїхала до озера. Це були сміливці, що забавлялися ворожінням та викликанням духів. Підлітки мали із собою старовинні книжки про магію. Як саме провели вони ту ніч біля озера, невідомо, але згодом, коли люди почали їх шукати – на місці знайшли ті старі книжки і мертві тіла всіх, хто приїхав до озера. Причини смерті міліція так і не змогла встановити.