Багато книг, виданих у радянський час, що носили ідеологічний характер, давно вже стали макулатурою. Та, на щастя, чимало видань, які, не зважаючи на тиск тодішніх обставин та влади, несуть на собі печать професіоналізму і ще довго служитимуть сучасникам та нащадкам. До таких, без сумніву, належить і «Шевченківський словник». І, на жаль, мало хто знає, що фактичним організатором і редактором двотомного «Шевченківського словника», автором багатьох статей у цьому виданні був наш земляк із села Йосипівки Новомиргородського району Федір Сарана. За цю роботу він разом з авторським колективом став лауреатом державної премії імені Т.Г. Шевченка.
Цього року Федору Кузьмовичу виповнилося б 95. Він дуже любив своє рідне село і часто навідувався сюди, навіть тоді, коли уже не було в живих його близьких родичів. Своєю родиною він вважав і школу, яку закінчив ще до війни, і друзів – краєзнавця Івана Бойка, вчителя та літератора Миколу Суржка, пізніше журналіста Володимира Піскового. Не минав і редакцію районної газети. Саме там на початку 80-их мала нагоду познайомитись з ним і я. На жаль, тоді ще фактично вчорашня школярка, не додумалась взяти ширше інртерв’ю у земляка, відзначивши для себе хіба що надзвичайну скромність Шевченківського лауреата.
Федір Сарана, безперечно, людина радянської епохи. Бібліотечну освіту він отримав ще до Другої світової. Воював, був тяжко поранений, потрапив у полон. Фактично з 1945 року працював у галузі бібліографії та літературознавства. Отримавши другу освіту, був завідуючим сектором бібліографії інституту літератури імені Т.Г. Шевченка, головним бібліографом Центральної наукової бібліотеки Академії наук України, завідуючим редакцією бібліографії УРЕ, членом редколегії Української літературної енциклопедії.
Як літературознавець, Федір Кузьмович свого часу вважався одним з найкращих знавців творчості Тараса Шевченка, Архипа Тесленка, Юрія Яновського. Останній був його близьким другом. Він упорядковував, редагував та був автором ряду книг, присвячених класикам української та російської літератур. Загалом його наукова спадщина становить понад 260 назв. Немає сумніву, що Федір Сарана належав до того кола української інтелігенції, яка цілеспрямовано і професійно робила свою справу, не зважаючи на ідеологічну атмосферу, що панувала на той час. Саме їхня праця підготувала той духовний грунт, на якому змогла постати незалежна Україна.
Мало хто знає, що той же «Шевченківський словник» у задумах авторів мав бути «Шевченківською енциклопедією». Але тодішній головний ідеолог ЦК КПРС Михайло Суслов особисто викреслив слово «енциклопедія» з назви видання. Річ у тому, що у тоді Росії ще не була готова до друку «Пушкінська енциклопедія», а в тодішньому СРСР вона, певна річ, мала бути першою. Більше того, у світі з іменних енциклопедій на той час видана була тільки Байронівська. Федір Кузьмович тяжко переживав цю поразку, але це не завадило йому професійно і наполегливо працювати над підготовкою видання.
Багато своїх книг з дарчими написами він подарував рідній школі та Йосипівській сільській бібліотеці. Бібліотекарі Тетяна Дорошенко та Оксана Криштопа систематизували їх у тематичні виставки, які діють і у сільській, і у шкільній бібліотеках. Частина з цих видань, очевидно, скоро стануть у пригоді при підготовці музейної експозиції, присвяченої землякові, яку нині готують у Йосипіській школі (НВК). Розповідає директор Тетяна Горобець:
– У нашій школі діє цілий музейний комплекс: історії школи, історії села, народознавства «Берегиня» та кімната-музей «Сухомлинський – наш сучасник». Знайдеться тут місце і для експозиції, присвяченій Федору Сарані. Ми співпрацюємо з донькою вченого Тетяною Коровіною, яка пообіцяла нам свою допомогу у створенні експозиції. Сподіваємося також до 95-річчя Федора Кузьмовича встановити на школі меморіальну дошку.
Довгий час українці виховувались з розумінням того, що усі великі справи та визначні люди десь далеко – у столицях. Від цього й теж – наша не самодостатність, невміння опиратися на власні сили, вірити у свій талан. Життєвий та професійний шлях Федора Сарани стане для його юних земляків прикладом того, що до вершин у будь-якій сфері ведуть найперше наполегливість та праця.
Світлана Орел, Кіровоград