Історія українського художника, що навчався у Єлисаветградському земському реальному училищі і відвідував вечірні рисувальні класи академіка П Крестоносцева, а пізніше став французьким кардиналом, у статті Ганни Черкаської, написаній для Української історії.
Шляхтич Павло Петрович Ганський здобув освіту у Франції та працював управителем херсонського Дворянського банку. Разом із дружиною Земницькою Єлизаветою Олексіївною вони виховали трьох синів і трьох дочок.
Петро Ганський завжди брав участь у виставках, що проходили в Одесі.
В Одеському художньому музеї зберігаються картини «В очікуванні улову» (1892), «Бретань» (1900), «Гра в кеглі» (1908) та ін.
З 1919 р. Петро Ганський жив і працював у Парижі. Пережите так вплинуло на художника, що він перейшов у чернецтво, 1928 був посвячений у священицький сан і оселився в монастирі Le Dorat під Парижем. До 70-років він не випускав пензля з рук, аж поки Ганського не здолала стенокардія.
Після гітлерівської окупації здоров’я П. Ганського погіршилося і настоятель перевіз його до будинку старих священиків у Дорі (Dorat, Haute Vienne). Там він мав гарний догляд, режим збалансованого харчування, знайшов багато добрих друзів та повагу.
Та інфаркт його здолав, через три тижні 27 листопада 1942 р., він причастився і тихо відійшов, оточений священиками, в сані кардинала Римсько-Католицької церкви й похований на монастирському цвинтарі.
Великий архів художника: манускрипти, філософські нотатки, фантастичний роман «Червона зірка» зберігаються в Державному архіві Франції.
У музеях України зберігається 38 творів Ганського, з них в Одеському художньому музеї – 36, з них тридцять акварельних етюдів, які передали племінниці Ганського з Естонії. Одне полотно знаходиться у приватній колекції нардепа.
Ганна Черкаська, Українська історія