Історія Холодноярської республіки, яка щонайменше 3 роки існувала на межі сучасних Кіровоградської та Черкаської областей, кіровоградцям практично не знайома. Протягом існування радянської імперії будь-яка згадка про національно-визвольну боротьбу українців 1919-1922 року старанно зачищалася у архівах, а самі учасники збройної боротьби з окупантами, а нерідко – і їх рідні, масово розстрілювалися і знищувалися у радянських таборах.
Урочище Холодний Яр – місце унікальне. Саме тут зароджувались повстанські рухи козацької доби, тут відбувалися Коліївщина, Холодноярська республіка, партизанський рух ІІ світової війни. Тут знаходиться понад 150 унікальних археологічних і історичних об`єктів. Саме тут в останні роки навесні збираються тисячі людей, щоб вшанувати подвиг кількох тисяч холодноярців, які чинили успішний спротив арміям Денікіна і більшовикам.
Ще з 1918 року Мотронинський монастир став осередком українського повстанського руху, який очолювали брати Чучупаки. Українські партизани продовжували збройну боротьбу до початку 30-х років, а у структурі КДБ вже задовго після закінчення ІІ світової війни існувала посада уповноваженого по Холодномо Яру. На щастя, очевидці тих подій залишили письмові спогади, а сучасні дослідники історії повстанського руху розкривають невідомі доти сторінки історії Холодноярської республіки.
Головний отаман Холодного Яру Василь Чучупак
Одним з елементів просвітницької роботи з висвітлення забороненої в СРСР історії народного повстання є вихід стрічки «Холодний Яр», яку презентували цієї суботи у Кіровограді і деяких районних центрах області. Короткометражний фільм за автобіографічним твором Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр» знятий за ініціативи громадської організації «Не будь байдужим!» спільно з продакшн-студією «Диваки production» завдяки спільнокошту.
Юрій Горліс-Горський
Презентація фільму вже відбулася у багатьох містах України, у тому числі у Краматорську, Слов’янську, Дружківці, Дніпропетровську, Харківі. Науковим консультантом стрічки став кіровоградський історик Юрій Митрофаненко, кандидат історичних наук, старший викладач кафедри теорії і методики середньої освіти Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. В. Сухомлинського.
Бюджет фільму, за словами наукового консультанта Юрія Митрофаненка, склав близько 32 тис грн. Викликає подив, як за такі кошти взагалі можливо було зняти таку стрічку – бюджети фільмів в Україні починаються навіть не з сотень тисяч. Кошти на проведення презентацій фільму по Україні також збирає громада. Для презентації стрічки у кількох населених пунктах нашої області організаційну допомогу надали благодійний фонд Станіслава Березкіна «Добротвір» та управління молоді та спорту Кіровоградської обласної державної адміністрації, кінотеатр «Портал» надав безкоштовно залу для показу фільму. Кіровоградщина виявилася рекордсменом по кількості глядачів, які переглянули стрічку – близько тисячі жителів області, з них більше трьох сотень тільки на показі у кіровоградському кінотеатрі «Портал», зала якого була вщент заповнена суботнього ранку.
Про стрічку хочеться сказати одне: вона є обов`язковою для перегляду, адже у доступній формі, спираючись на достовірні факти, за 30 хвилин розповідає про цілий пласт української історії, і при цьому має суто ігрову динаміку. Це якісний продукт, знятий на досить високому професійному рівні. Цікаво те, що це по суті документальне і науково-популярне кіно містить елементи ігрового: у постановочних боях повстанців з ворогом знімалися реконструктори військово-історичного клубу «Повстанець». Вони не є професійними акторами, та знімалися у щонайменше десяти фільмах українських режисерів, зокрема і в «Поводирі».
«Два роки йшли зйомки. Звісно, то була не потужна щоденна робота. До того ж було тяжко, бо почався Майдан, потім війна. Але ми все-одно хотіли доробити цю справу, адже пообіцяли людям. Фільм знімався за народні гроші, які витрачались на поїздки знімальної групи, знову ж таки, на ту ж Черкащину, на бутерброди реконструкторам», – розповіла кореспонденту Першої електронної директорка ВГО “Не будь байдужим” Оксана Левкова . «В титрах у нас вписано 9 науковців з усієї України. Наприклад, є кандидат історичних наук, викладач Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара Олег Репан, який свого часу нам і порадив кіровоградського науковця Юрія Митрофаненка. Юрій не тільки консультував, а і був актором. Науковець захистив дисертацію на тему повстанських рухів в Україні 19-20 рр. Це унікальна людина».
Юрій Митрофаненко розповів Першій електронній, що автобіографічні спогади учасника подій Юрія Горліса-Горського лягли в основу цієї стрічки як такі, що достатньо повно відображають перебіг тих подій. Науковець рекомендує також статті сучасного дослідника історії Холодного Яру Сергія Луніна для вивчення, який знайшов у архівах СБУ справу Горліса-Горського і спростовує кілька розповсюджених історичних міфів про смерть отамана Чучупаки і втечу з ув`язнення Горліса-Горського. Усі українські архіви є відкритими для дослідження, стверджує науковець, та значна кількість документів знаходиться у закритих для дослідників російських архівах разом з архівами армії УНР. «Що стосується участі кіровоградців у визвольній боротьбі у першу чергу селянства проти більшовизму, то повстанські акти на Кіровоградщині відбувалися у добу колективізації, це кілька сотень повстань. Цей рух відбувався у нас з 1917 по 1930-1931 рік», – каже Юрій Митрофаненко.
Можна припустити, що однією з причин того, що стрічка настільки привернула увагу кіровоградців, що зала кінотеатру була наповнена вщент, є очевидні паралелі з сучасною війною українців з російськими окупантами. Науковий консультант стверджує: такі паралелі є доречними. Об`єктивно Україна могла б перемогти лише тоді, якби нація згуртувалася, якби українське суспільство було єдиним і національно-свідомим, як зараз. Та тоді Україна не мала своєї школи, державної системи, системи патріотичного виховання. Значна частина населення просто не знала, не усвідомлювала, що вони – українці. До того ж зараз у нас є один ворог – Росія, а тоді проти нас була і Польща, Румунія, Угорщина, Чехословаччина. І держави Антанти підтримували не нас, а Польщу. Росія кинула тоді на окупацію України до мільйону війська укупі з легіонерами з Китая, Угорщини. Та ситуація називалася «багатокутником смерті».
«Зараз ми живемо в умовах четвертої російсько-української війни, – стверджує науковець. – Фільм «Холодний Яр» – про третю російсько-українську війну. Та над Росією ті ж символи – двоголовий орел і зірка, ті ж терміни – Новоросія і Малоросія, теж використання зросійщеного Сходу, та ж неоголошена гібридна війна з «гуманітарними конвоями». Але на відміну від попередньої війни, тепер Україна зустрічає агресора згуртованою».
Що робити кіровоградцям, які не потрапили на показ фільму «Холодний Яр» у нашому місті? За кілька тижнів його демонструватимуть на кількох центральних телеканалах, а після цього стрічка потрапить до вільного перегляду у мережу Інтернет. А поки що ми пропонуємо переглянути трейлер цього знакового для України кіно, яке зняли аматори, та яке аматорським назвати аж ніяк не можна.
Євген Манженко, Перша електронна газета