Революція Гідності глибоко осіла в серцях та свідомості українців. Тепер ми маємо сучасних героїв, яким вдячні за можливість бути вільними – Небесну Сотню. Один із наших земляків також навіки закарбував своє ім’я на небесних скрижалях історії – Віктор Чміленко.
Учора, 17 лютого, у стінах кіровоградського краєзнавчого музею кіровоградці вшанували пам’ять загиблих під час Революції Героїв. Невеличкий виставковий зал, декілька десятків людей і фотослайди з кадрами Майдану. Нічого більше. Нічого зайвого. Якби не пафосні речі чиновників, які не були ні учасниками революції і мало знали Віктора Чміленка, можна було б подумати, що ти в тісному сімейному колі тихо і з вдячністю згадуєш когось дорогого і рідного.
Але ж ні. 20-хвилинні виступи нового заступника голови кіровоградської ОДА Сергія Коваленка та голови бобринецької РДА Сергія Рожкована на початку вечора стерли цю ілюзію єдності і щирості. Повернулася вона тільки тоді, коли до залу ввійшла родина Віктора Чміленка та його бойовий побратим Олексій Цокалов. І тут вже не було пафосних речей. Стало якось сумно і незручно, що ти не можеш повернути люблячій родині батька.
Миролюбива і сильна промова отця Марка, патріотично-оптимістичні слова Олексія Цокалова – все це допомогло зробити вечір теплим і по-справжньому пам’ятним, винести з нього крихти народної мудрості та досвіду. Крім того, не зважаючи на сльози і щемливі спогади, родина Чміленків знайшла в собі сили подякувати людям, які підтримували їх весь цей тяжкий рік. І це було яскравим свідченням того, що Небесна Сотня – не даремна жертва.
Після виступу хору Любовича кіровоградці мали можливість поринути у світ спогадів – у краєзнавчому музеї й досі діє виставка «Революція Гідності. Кіровоградський вимір», де в центрі експонатів красується патріотичне піаніно та дерев’яний герб з київського будинку профспілок, які досі носять на собі пам’ять буремних днів.
Тетяна Колісник, Перша електронна газета