Наприкінці жовтня, оберігаючи наше з вами життя, в зоні АТО на фугасній міні підірвався наш земляк – Руслан Павлович Роберт (1978 р.н.), житель с. Хмельове, Маловисківського району, Кіровоградської обл.
На військову службу чоловіка призвали 7 серпня 2014 року (від Маловисківського районного військкомату). Зараз він у тяжкому стані, знаходиться в Києві у госпіталі. Наш захисник отримав множинні осколкові поранення живота, руки, залишився без ноги, у нього обпалено обличчя і, дай Бог, щоб лікарям вдалося врятувати Руслану зір.
У телепрограмі «Українські сенсації» від 25 жовтня репортаж про нашого земляка – на 3 хв.55 сек.
Мамі Руслана, яка зараз знаходиться поруч з ним, не під силу оплатити його лікування. Цьому мужньому воїну, як і всім, таким же, як він, потрібна допомога. На жаль, на безпомічності наших постраждалих воїнів і на співчутливості українців наживаються шахраї. Родина Руслана також постраждала від їхніх рук.
У неділю до Першої електронної газети звернулися держслужбовці з Малої Виски, які знайомі з сім’єю Роберта. Вони попросили допомогти зі збором коштів для Руслана і посприяти в оформленні його документів.
Як з’ясувалося наступного дня, наданий ними рахунок заблоковано, адже ним вирішили скористатися шахраї. Усі кошти, які мала сім’я, хтось зняв з рахунку. До речі, це не перший такий випадок на Кіровоградщині (за інформацією Першої електронної газети, від рук банківських шахраїв постраждало вже двоє бійців, але до правоохоронних органів вони вирішили не звертатися).
Держслужбовці, які звернулися до редакції з найкращими мотивами, не знали про недійсність даного банківського рахунку. Прикро, що Руслан все ще потребує матеріальної підтримки, от тільки його мама тепер боїться працювати з банком (нову картку відкривати не хоче) і не хоче просити допомоги у благодійників (соромно за вже викрадені кошти).
Руслан вже переніс сім операцій. Наразі він дійсно бореться за життя – лікарі радять йому відрізати й другу ногу, але хлопець не хоче. Є й гарна новина: кілька клінік пропонують бійцеві виростити штучну кістку, але на це, звісно, потрібно чимало грошей. Де і яким чином їх можна зібрати, рідні Руслана не знають (не хочуть вдруге потрапити до рук шахраїв).
Окрім цього, маловищани просили допомогти їхньому земляку з оформленням документів – скаржилися на бездушність військових комісарів, якім нібито не потрібні поранені бійці. Розповідали, що матір Руслана зверталася в Маловисківський військомат, але отримати бажану довідку їй так і не вдалося.
Як запевнив Першу електронну військовий комісар Маловисківського районного військкомату підполковник Олександр Балабуха, всю необхідну допомогу бійцю надали щойно стало відомо про таку потребу. Але, оскільки це робилося не публічно (для реклами), то не дивно, що місцеві мешканці не знали – проблема вже вирішена. Комісаріат допоміг бійцю у відновлені військового квитка і паспорта, також матері Руслана надали необхідні консультації та інформаційні матеріали для отримання одноразової матеріальної допомоги, присвоєння бійцю статусу учасника бойових дій.
Не залишилося осторонь й Управління соціального захисту населення в Маловисківському районі, яке допомогло Руслану отримати кошти за комплексними обласною та районною програмами соціальної підтримки загиблих учасників АТО, військовослужбовців і поранених учасників АТО (по 5 тис. грн. відповідно).
«Жоден військовослужбовець та його сім’я не залишаться наодинці зі своїми проблемами та труднощами!», – запевняє Олександр Балабуха. Його слова підтверджує і матір Руслана Робетра, яка вдячна комісару, що не залишився байдужим до пораненого бійця.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета.