До ситуації, коли життю загрожує небезпека, не можна підготуватися заздалегідь. Порушується одна з базових потреб особистості, а саме потреба в безпеці. Це колосальний стрес, який, як не парадоксально, є захистом, реалізацією інстинкту самозбереження.
Постраждалі, переселенці, члени сімей-учасників АТО мають схожі проблеми, які є наслідком тривалої дії стресу. Це і психосоматичні прояви, коли довге переживання стресу провокує проблеми зі здоров’ям (безсоння, тахікардія, вегето-судинна дистонія, проблеми з травленням), і психічні прояви (людина відмовляється від зовнішньої підтримки, важко пристосовується до змін, реальність сприймає обмежено (з об’єму інформації постійно вибирають тільки одна точка зору, інформація не аналізують).
Людина переживає стрес у кілька стадій:
1. Шок, заціпеніння, триває від 5 секунд до15 хвилин.
2. Надмобілізація (адреналінова фаза). Триває 3-5 годин, відбувається інтенсивний викид адреналіну в кров, організму треба багато рухатися, кричати, щось робити, говорити.
3. Стрес. Фаза триває 3-12 днів, її протікання суто індивідуальне, але характерним є зниження самоконтролю, напруження, відчуття порожнечі. Інтереси та потреби теж неоднозначні від потреби діяти до почуття глибокої провини, повної пасивності.
4. Відновлення. Ця фаза триває 2-4 тижні, людина не відчуває впливу стресорів, має план дій при повторенні негативних подій.
Найважливішим завданням близьких, не дати людині застрягати на третій фазі довше, ніж зазначено. Методи психологічної підтримки застосовуються залежно від фази переживання стресу. Так, під час першої фази слід говорити людині прості речі, відвести у безпечне місце, зігріти, відволікти, погодувати. Під час другої фази треба дати можливість людині потрястися, походити, дати вихід тремтінню. Можна використовувати вправу «Метелик» (схрещувати руки на грудях доти, доки не буде спокійніше).
Третя фаза досить знакова тому, що є своєрідною межею, після подолання якої людина набуває нових якостей, змінює світогляд.
Слід допомогти близьким адаптуватися за нових обставин:
– активувати ресурси (згадати попередні успіхи, порівняти схожі давно пережиті ситуації);
– знаходити ресурси для відновлення через хобі, спорт, волонтерство, малювання та ін.;
– обговорювати травматичний досвід за ініціативи постраждалого, не нав’язуйтесь з допомогою, краще просто бути поруч;
– використовувати ритуали (молитва, щоденне привітання, обговорення за вечерею);
– релаксація через дихальні техніки.
Розглянемо кілька дихальних технік.
Техніка «Квадрат»
1. Вдихаємо. Подумки малюємо грані та кути квадрата. 2. Видихаємо. 3. Вдихаємо.4. Видихаємо.
Техніка «Задуй свічку»: плавний видих, довше вдиху.
Для відновлення довіри доцільно спробувати погратися в гру «Відштовхни мене»: гравці стають обличчям один до одного на відстані один метр, витягнувши руки перед собою, гравці торкаються долонями один одного, можна нахилятися вперед-назад, але не сходити з місця. Оптимальний результат – рівновагу утримують обидва партнери.
Досить терапевтичною є вправа «Кола довіри»: в центрі паперу малюється коло (це ви). Розмалюйте його, напишіть ім’я. Потім намалюйте більше коло, у це коло впишіть людей, які допомагають у складний час (рідні), яким довіряють. Третє коло ‒ люди, на яких можна розраховувати завжди (друзі). Ця вправа дозволяє багато переосмислити, зрозуміти, що ти не самотній, що кожен має свої кола довіри, провести своєрідне ранжування оточення.
Стрес ‒ не хвороба, це певний стан психіки в цей момент. Стрес, при всій його травматичності, робить нас мудрішими, сильнішими. Це досвід. Завжди новий досвід.
Олена Каліман, практичний психолог