Регулярне змащування техніки необхідне для її безперебійного функціонування та тривалого терміну експлуатації. Мастило відводить зайве тепло під час роботи та захищає агрегат від перегріву. Також змащувальна речовина відводить пил і бруд, запобігає зношенню деталей, що труться, знижує необхідну для роботи кількість енергії. Додатково мастильні матеріали (ММ) захищають металеві вузли від ржавіння, окислення, забезпечують герметичність з’єднання деталей.
Види мастильного обладнання
Задача такого обладнання – подавати та дозувати при подачі мастила, щоб вкрити елементи, що піддаються тертю під час роботи механізмів. Пристрої відрізняються за конструкцією, призначенням, розмірами та іншими характеристиками. Найчастіше використовують:
- Маслянки. В такому обладнанні є бак для мастильної речовини, носик для подачі та механізм для нагнітання. Маслянки, такі як тут https://petroline.ua/ru/pres-maslyanki-tavotnitsi/, дозволяють наносити ММ без попереднього демонтажу вузла, вони прості та зручні у використанні.
- Нагнітачі. Їх використовують для оливи, солідолу, масел різного складу. Пристрої випускають з ручним управлінням, пневматичним та електричним, експлуатують на будівельних майданчиках, промислових об’єктах, в сільському господарстві.
- Шприці. Вони забезпечують точне по об’єму та прицільне нанесення ММ на окремі елементи. Пристрої випускають ручного, еклектичного, пневматичного, гвинтового типу, тут https://petroline.ua/ru/shpritsi-dlya-zmashchennya/ можна знайти всі їх види. Ручні – найпростіші та дешеві, автономні. Пневматичним для роботи потрібне стиснуте повітря, вони працюють в промисловості, коли мастило треба доставити у важкодоступне місце. Електричні запускають роботу плунжера, помпи.
Вибір пристрою залежить від типу обладнання, яке потрібно змащувати, його інтенсивності роботи та періодичності обслуговування, характеристик ММ. Інструменти використовують періодично чи інтегрують в автоматизовану систему змащування.
Різновиди мастильних матеріалів
Існує багато ММ, які відрізняються за агрегатним станом. Рідкі – найбільш поширені, оскільки у них невисока в’язкість за звичайних умов, тому вони рівномірно розподіляються по поверхні. Пластичні речовини – це солідол, консталін, суміші тваринних жирів, що мають ущільнюючі та антифрикційні властивості. Тверді речовини та їх емульсії суттєво змінюють свою щільність від температури, можуть містити тверді включення.
За складом та походженням мастила бувають:
- Натуральні (органічні). Їх виготовляють на основі тваринних жирів чи рослинних олій. Вони не витримують екстремальних температур,але за нормальних умов гарантують надійне змащування. Органічні компоненти часто додають до мінеральних ММ.
- Синтетичні. Для їх виготовлення проводять полімеризацію речовин, синтезують кремнійорганічні компоненти. Синтетичні мастила стійки до процесів окислення, витримують дуже високі температури, їх використовують для обладнання, що працює з високою інтенсивністю.
- Мінеральні (нафтові). Найбільш поширена група речовин. Для змащування вузлів використовують компаундоване масло, після дистиляції, залишкові фракції переробки нафти.
За термічною стійкістю ММ бувають для невисоких температур (до +60), середньо температурні для експлуатації до +200оС та високотемпературні мастила для умов вище +300 оС. За призначенням їх поділяють на моторні, гідравлічні, трансмісійні.