Кремезні чоловіки в обладунках рвучко рухаються по приватному сектору, зачищаючи територію. На їхніх руках синій скотч, навколо – пейзажі, які приносить за собою війна. Чутно скавчання собак, постріли і вибухи. Це місто Вовчанськ Харківської області.
«Того дня сюди зайшло 12 наших поліцейських, до вечора частина була поранена. Моєму напарнику Кеші осколок залетів у щелепу, я теж дістав… Але ми звільнили 200 метрів вулиці!», – розповідає НАБУ, поліцейський, біля якого кілька секунд тому на відео вибухнув ворожий снаряд.
Владислав, позивний «НАБУ» – тимчасовий в.о.командира першої роти батальйону спеціальних операцій «Еней», який входить до складу Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції «Лють». Це відео – не ексклюзив. Його син тайкома від батька «позичив» і виставив це відео у соцмережі, підписавши «моєму татові просто пощастило».
Владиславу і справді пощастило. Але не тільки в тому, що він вижив у тому бою. Пощастило опинитись серед кращих з найкращих. До редакції він прийшов, щоб розповісти про свою службу і запросити до гурту тих чоловіків, хто ще не служить.
Влад родом з Устинівської громади. Після закінчення ЦНТУ (спеціальність – міжнародна економіка) відслужив строкову службу, мріяв про роботу у спецпідрозділі «Грифон», та починав із патрульної поліції. До служби в «Енеї» працював у секторі запобігання корупції в обласному главку.
«Війна для моєї родини почалась як і для всіх українців – зі страху і хаосу. Несподівано зранку підняли по тривозі, прибіг на роботу, отримав зброю і почав виконувати накази. Спочатку була служба на блокпостах, охорона адмінбудівель, згодом почалися перші завдання на фронті. За спеціальністю, здобутою в армії, я був механік-водій бойової машини десанту (проходив службу у 25 бригаді на території Дніпропетровської області). Строкова служба була націлена на дисципліну в першу чергу, звісно, паралельно з цим були й полігони. Я ніколи не мріяв бути військовим і ніколи не задумувався про військову кар’єру. В армію пішов, бо вважав, що це правильно», – розповідає чоловік.
Зараз Владислав має завдання провести піар-кампанію із залучення нових «Енеїв» до свого підрозділу. Коли разом із колегою зустрічається зі студентами, то розмову починає про стереотипи, пов’язані із поліцією.
«Кажуть, що поліція не воює. Ще й як воює!», – упевнено каже чоловік, а ми просимо розвіяти ці стереотипи для читачів «Першої електронної газети».
Стереотип №1. Поліція не воює
– Поліція почала воювати з початком повномасштабного вторгнення. Перш ніж сформувався батальйон, хлопців із різних підрозділів відряджали у зону бойових дій і там збірна отримала назву «Еней». На початку 2023 року сформували бригаду «Лють» і влітку ми вже були на фронті. Найперший мій бойовий вихід був у Майорському Донецької області. Всі мої хлопці були готові морально і фізично. Ми мали розвідувальну місію – вийти, поспостерігати і передати інформацію. Безпосереднього контакту з ворогом не було, були артобстріли, дрони, проте в обличчя ми його не бачили – наші позиції були по один бік залізниці, а по інший бік – росіяни.
Стереотип №2. Мобілізованих посилають на фронт без підготовки
– У нашому підрозділі відбувається все по-іншому. Людина подає анкету, проходить всі етапи конкурсу, щоб перш за все стати поліцейським. Складає тести з фізичної підготовки, тести на знання законодавства, проходить курси поліцейського. Після цього – 73 дні базової військової підготовки (це може бути і на території України, і за кордоном). Після підготовки – повернення в підрозділ і проходження злагодження.
Стереотип №3. До «Люті» може потрапити лише «качок»
– Ще один стереотип, пов’язаний із службою – це те, що справжній воїн – це виключно підтягнутий кремезний чоловік, який з двома кулеметами в одній руці може бігти і розривати ворога. Насправді українські захисники – це звичайні люди, дехто з них з невисоким показником фізичного розвитку, проте сильні духом. Звісно, ми фізичній підготовці віддаємо вагомий шмат свого часу, але якщо людина не дуже фізично розвинута, підготовка у підрозділі виведе на той рівень, який достатній. Усі наші командири – бойові. Коли людина влаштовується до нас у підрозділ, найголовніша вимога до неї – це змога дати відповідь на запитання «Навіщо вона це робить?».
Моя задача як командира – направити бійця, вселити йому віру в себе, підняти бойовий дух. Крім робочих моментів, може бути спілкування у неформальній обстановці. Відпочинок на річці, змагання зі страйкболу. Та в нас навіть музей є! Правда, присвячений темі війни…
Наймолодший у нашому підрозділі – воїн із позивним Мирний йому 20 років, родом із Новоукраїнського району. На початку дехто кепкував з нього через його флегматизм, але людина в такому молодому віці прийняла таке важливе рішення, це варте поваги! Усім, хто його недооцінював, Мирний утер носа бездоганним виконанням завдань у бою. До речі, після поранення Мирний знову став до строю.
Найстарший за віком у нас Бед, йому 50 років, дуже крутий інженер – знає про вибухівку все, може з нічого зробити сюрприз.
Є Скай – спокійний, тихий… Коли більшість хлопців були поранені і через добу після зачистки він виходив, ні разу не дав задню, було видно, що йому важко, але така воля характеру в хлопця… Красунчик! У нас кращі з кращих!
Стереотип №4. Сто тисяч ніхто не отримує
– Людина, яка приходить до нас, починає отримувати зарплату у 25 тис гривень. Паралельно їй нараховують 10 тисяч додаткової винагороди (це не в зоні бойових дій). У зоні бойових дій військовий отримує зарплату, відрядні (9 тис) і + 100 тисяч додаткової винагороди. Крім 100 тис грн за місяць, якщо ти закриваєш 30 календарних днів бойових виходів, отримуєш додаткову винагороду 70 тисяч. У нас не практикується в підрозділі, що ти за власні кошти купуєш техніку. На мавіки чи броніки ми не збираємо, мавіки у нас є. Ми збираємо на народження дітей, наприклад. Кожного підтримуємо в хороших моментах і коли в людей біда.
Стереотип №5. Родинами поліцейських ніхто не опікується
– Я не хочу розповідати вам казку. Це війна і серед наших побратимів є загиблі. Усі родини наших поліцейських перебувають під нашим патронатом. У нас є програми, відповідно до яких дітей наших побратимів відправляємо на відпочинок за кордон. Що стосується родин полеглих, зусиллями побратимів з підрозділу бойовою родиною з усіма підтримуємо зв’язок. Зараз у мене в роті офіційно троє загиблих і п’ятеро зниклих безвісти.
Чому саме зараз варто долучитись до «Енея»
– Владиславе, на кого ви розраховуєте?
Мабуть, на чоловіків, які протягом трьох років повномасштабного вторгнення повторювали собі «мій час ще настане», але зараз вирішили, що їхній час таки настав. І кожен, хто ще не здійснив свій внесок у перемогу країни, має здійснити це зараз. Правда, я розумію, що можна це зробити і не мобілізуючись – є багато людей, які допомагають нам, ремонтують техніку. Є дуже багато роботи, крім того, щоб стріляти у ворога.
Якщо і досі людину опановує страх, то скажу, що страх – це нормально, всі бояться. Якщо ти не боїшся, то ти несповна розуму, а якщо у вас ще й класний колектив, то ти боїшся за життя і здоров’я своїх побратимів. Якщо ти командир, то за всіх боїшся і переживаєш.
Кого запрошує «Еней»?
– Ми запрошуємо до служби чоловіків з 18 до 55 років, які мають атестат про повну загальну середню освіту. На жаль, ми не можемо прийняти до своєї команди тих, хто «пішов» у СЗЧ чи перебуває у розшуку в ТЦК. (Я особисто знаю багатьох людей, які перебувають у СЗЧ, це класні бойові пацани, які б хотіли продовжити службу, але не в тому підрозділі, який вони покинули). У нас немає такого, як у ЗСУ, що ти прийшов і воюєш до Перемоги. Ти поліцейський і можеш звільнитись зі служби, коли матимеш бажання.
Ми всі дуже віримо в Перемогу і з нетерпінням чекаємо на неї. Я мрію, щоб ми ніколи ні в кого нічого не просили, щоб отримували достойну зарплату, щоб не лунали постріли і вибухи. Слід наважитись на рішення доєднатись до «Люті» заради наших діток, наших рідних. Щоб вони жили в спокої, мирі і процвітаючій державі. Батальйон спеціальних операцій «Еней» бригади Нацполіції «Лють» шукає вмотивованих людей, які готові звільняти Україну від російських загарбників.
Ми пропонуємо:
– навчання з фаховими інструкторами (в Україні, і не тільки);
– забезпечення на високому рівні;
– повний соціальний пакет;
– можливість продовжити службу в лавах Національної поліції України після закінчення військових дій.Від тебе – мотивація та бажання знищити ворога!
Заповнюй анкету на сайті: npu.gov.ua/liut-shukaie-voiniv. Або телефонуй та дізнавайся деталі: (066)-237-41-85, (098)-713-08-29, (098)-063-36-72
Нагадаємо, командир екіпажу FPV-дронів Микола Кудря: «Сказати ворогу «прийдіть пізніше» не вийде»
Читайте також: “Силоміць змушували співати гімн росії”. Воїн з Кіровоградщини – про полон, повернення з неволі та реабілітацію