Колекція реплік старовинного вбрання від громадської організації (ГО) “Баба Єлька” – це проєкт, спрямований на збереження та відтворення культурної спадщини Кіровоградщини. Завдяки багаторічним експедиціям команда ГО зібрала десятки автентичних речей, які стали основою для створення колекції реплік старовинного одягу.
У межах ініціативи «Стань агентом Баби Єльки», реалізованої за підтримки USAID, майстри відтворили 10 строїв, які носили жителі сіл Кіровоградщини на початку ХХ століття.
Співзасновниця ГО «Баба Єлька» Світлана Буланова розповіла Першій електронній газеті про те, що кожен з цих строїв має свою історію, пов’язану з конкретними людьми та селами.
Відтак, за задумом авторів проєкту, колекція містить вбрання:
- літнього чоловіка;
- літньої жінки;
- чоловіка та жінки 40 років;
- нареченого і нареченої;
- неодруженого хлопця (18 років) ;
- незаміжньої дівчини (16-18 років) ;
- хлопчика та дівчинки (8 років).
«Першим замовленням, яке ми передали для відтворення репліки майстерні “Александрін”, був стрій для літнього чоловіка. За основу взяли фото жителя села Катеринівка Долинської громади Андрія Ковбаси. Цю світлину команда “Баби Єльки” побачила під час експедиції у листопаді 2023 року в альбомі пані Віри Біденко (1950 р.н.)”, – розповіла Світлана Буланова.
На світлині середини ХХ століття Андрій Ковбаса одягнений в оксамитовий піджак, який згодом став центральним елементом реконструйованого строю. До речі, моделлю для репліки вбрання став керівник відділу комунікацій зі ЗМІ міськради Сергій Якунін.
Репліку строю літньої жінки створили, поєднавши елементи одягу та аксесуарів з різних світлин та старовинних речей, знайдених у селах Кіровоградщини. Основою стала сорочка з Деріївки, яку передала на зберігання місцева жителька Раїса Пивовар (1952 р. н.). Ця сорочка, ймовірно, належала її бабусі Агафії Барліт (1898 р. н.).
Доповнила образ спідниця з старовинного фото з села Бірки, утеплена юпка та очіпок за зразком із села Верблюжка колишнього Новгородківського району.
Репліку прикрас за мотивами аксесуарів Насті Зеленько 1939-2022 із Розумівки Олександрівської громади відтворила майстерня “ВидимоНевидимо”. Стати моделлю для цього вбрання погодилася переселенка з Херсонщини Неля Данильченко.
“Окрасою строю стала сорочка, яка дуже відрізняється від інших речей у нашій колекції за типом крою.
Тож коли постало питання про створення реплік, ми одноголосно вирішили, що сорочка бабусі Агафії має бути однією з перших”, – зазначила завідувачка Етнолабораторії Світлана Листюк.
Вишивальниця Ганна Фукс розповіла, що працювала над пошиттям репліки старовинної сорочки орієнтовно місяць.
“Ця сорочка без перебільшення особлива. І через кількість вишивки на воланах (а це 70 см), і через рукавчики три чверті, і через вишиту кокетку (верх сорочки)”.
За основу для образу 40-річного чоловіка команда “Баби Єльки” взяла світлину із села Бандурове Олександрівської громади. Репліку сорочки створила Ганна Фукс за зразком сорочки із фондів обласного краєзнавчого музею. До слова, моделлю для строю став його директор, Борис Шевченко.
Чоботи для цього строю створив майстер із Полтавщини Віталій Кисляченко, який виготовив їх за зразком взуття з музею села Мошорине Знам’янського району (за територіальним устроєм станом до адмінреформи 2020 року).
Штани пошили в майстерні «Бовелич», використовуючи зразок штанів із музею селища Петрове.
Піджак і жилетку відтворили за мотивами одягу зі світлини із села Бандурове Олександрівської громади.
Основою для репліки строю заміжньої жінки 40 років стала сорочка із села Аудиторівка Світловодського району (за територіальним устроєм станом до адмінреформи 2020 року), яку відтворила вишивальниця Ганна Фукс.
Кохту та спідницю виготовила майстерня “Александрін” за мотивами фотографії із села Михайлівка Олександрівської громади.
Для створення репліки юпки використали її старовинний зразок із села Деріївка Онуфріївської громади, яка зберігається в Етнолабораторії “Баба Єлька”.
Репліку прикрас — коралового намиста — створили за зразком із фондів обласного краєзнавчого музею. Моделлю для цього образу стала викладачка Інституту братів Ельворті Тетяна Жолонко.
До комплекту вбрання нареченої увійшли елементи одягу та прикрас із різних куточків Кіровоградщини. Моделлю стала режисерка Катерина Мурована, яка для “Баби Єльки” відзняла два сезони документального серіалу про етнографічні особливості нашого краю (“Експедиція на піч” та “Стань агентом «Баби Єльки»”).
Основу строю склала весільна сорочка, відтворена за зразком одягу із села Димине колишнього Новоукраїнського району. Її оригінал зберігається в Етнолабораторії “Баба Єлька”.
Керсетку створила майстерня “Александрін”, використавши за основу фото весільного одягу із села Михайлівка Олександрівської громади.
Над пошиттям спідниці (її прототип зберігається у сільському музеї Розумівки) працювали майстрині з “Бовелич”.
Особливе місце у строї займають прикраси, які виготовила майстерня “ВидимоНевидимо” за мотивами весільного фото Анастасії та Артема Тищенків із Олександрівки, зробленого у 1908 році. Це фото, разом із описом вбрання, надала їхня правнучка Наталія Ситник.
Черевички «руминки» – авторства майстерні “Шляхетний одяг” за мотивом взуття, яке команда “Баби Єльки” побачила під час експедицій Кіровоградщиною.
Вінок для нареченої відтворила майстриня з Олександрії Олена Мітюріна, використовуючи зразок весільного вінка із села Молдовка Голованівської громади.
Для створення строю нареченого використали зразки старовинного весільного одягу із села Михайлівка Олександрівської громади. Моделлю для цього вбрання став коханий Катерини Мурованої Євгеній Куліш.
Штани відшила майстерня “Бовелич” за зразком із Петрівського музею. Смушеву шапку виготовила майстерня “Александрін”.
Чоботи для строю створив майстер із Полтавщини Віталій Кисляченко, взявши за основу взуття, яке зберігається в архівах Етнолабораторії “Баба Єлька”.
Образ незаміжньої дівчини відтворили на основі фотографії Ярини. Світлина датована 1927 роком із домашнього архіву Марії Давидівни Маган (1941 р.н.) із села Івангород Олександрівської громади.
Моделлю для строю стала кропивничанка Світлана Якуніна. Спідницю пошила майстерня “Бовелич”, використовуючи як зразок спідницю із музею села Розумівка. Кохту виготовила майстерня “Александрін” за мотивами одягу з тієї ж світлини з Івангорода.
Черевички «руминки» створила майстерня “Шляхетний одяг”. Вінок, який для образу відтворила майстриня Олена Мітюріною, також базується на деталях із івангородської фотографії.
Образ 18-річного неодруженого хлопця створили за зразком із фото із села Бандурове Олександрівської громади. Моделлю для цього строю став кропивничанин Іван Ковальчук. Штани та жилетку виготовили майстрині “Бовелич”, орієнтуючись на зразок світлини з Олександрівської ТГ.
Піджак відшили за мотивами старовинного фото із села Бірки, що входить до тієї ж громади.
За основу для образу строю маленького хлопчика взяли сорочку із села Ставидла Олександрівської громади, яку відтворила вишивальниця Ганна Фукс. Оригінал сорочки можна побачити у фондах Етнолабораторії “Баба Єлька”.
Штани пошила майстерня “Бовелич”, орієнтуючись на фото із села Златопілля Бобринецької громади.
Чобітки для моделі 8-річного кропивничанина Святослава Данильченка створила майстерня “Шляхетний одяг”, використавши за основу чоботи з музею села Іванівка Світловодського району (за територіальним устроєм станом до адмінреформи 2020 року).
Моделлю строю для дівчинки стала 8-річна Іванка Зуб із Кропивницького. Спідничку пошила майстерня “Бовелич”, взявши за зразок оригінал із сільського музею села Іванівка Світловодського району. Керсетку виготовила майстерня “Александрін” на основі дитячої керсетки із музею села Захарівка, також розташованого у Світловодському районі.
Взуття пошила майстерня “Шляхетний одяг” за етнографічними дослідженнями майстра Руслана Прорви, який відтворив у них традиційний стиль взуття для дітей того часу.
Основою сорочки для образу стала підліткова сорочка із села Олександрівка Петрівської громади, яка зберігається у фондах Етнолабораторії “Баба Єлька”.
Текст: Вікторія Банташ.
Фото ГО “Баба Єлька”.
Ініціатива “Стань агентом Баби Єльки” реалізується громадською організацією “Баба Єлька” завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та проєкт USAID “Демократичне врядування у Східній Україні”.
Читайте також: засновник майстерні «Шляхетний одяг» про взуття кропивничан сто років тому і співпрацю з «Бабою Єлькою»