Нижче на фото – колишній випускник Шарівського ліцею Новопразької селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області, а наразі, військовий ЗСУ – Полудненко Олег.
Його історію Першій електронній газеті переповіла 13-річна школярка Вікторія Семенюк.
“Нещодавно мені випала нагода зустрітись з нашим захисником та поспілкуватись про його фронтові будні.
Олег служить в лавах ЗСУ з перших днів повномасштабного вторгнення і за його плечима чимало щемних та душевних історій українського супротиву, але цього разу ми говорили про його “чотирилапих побратимів”, як він сам їх називає.
Поспілкувавшись з військовим я дізналась про те, чому він вважає чотирилапих своїми бойовими товаришами та чи готов прилаштувати їх у нові родини.
Олег розповів, що багато тварин, залишившись покинутими в селах, блукають без догляду, підриваються на мінах, вмирають від отриманих травм або від голоду, зневоднення та холоду. Але деяким щастить більше. Вони прибиваються до військових і мають шанс на життя.
“Рудий кіт Єнот, пухнастий Тімоха та пес-бешкетник Лімон – це справжні ветерани війни”, – говорить Олег, – “Вони неодноразово відчували небезпеку і рятували мене та хлопців від ворожого артобстрілу.”
Олег згадує, як одного разу на “спекотній” Донеччині, Лимон своїм гавкотом повідомив бійців про непроханих гостей. Завдяки йому військові мали змогу відбити наступ рашистів.
Як члени бойової команди тварини також нагадують нашому захиснику про домашній затишок, а також допомагають відновити сили. Такі собі “антидепресанти”.
“Вони ніколи не скажуть, що їм боляче і страшно”, – говорить військовослужбовець, – “та ці беззахисні створіння повсякчас страждають і потребують нашої допомоги та порятунку”.
Олег вважає, що ставлення до тварин – це перевірка на людяність і закликає не залишати своїх домашніх улюбленців в будь-яких життєвих обставинах.
За словами Олега, питання фронтових собак значно складніше за котяче. Адже коти на війні можуть полювати і прилаштовуватися. А собаки прив’язуються до людей, а не до місця. Йдучи на ротацію не всі можуть забрати цуценят додому, тому з цього боку, собак краще прилаштовувати до люблячих родин.
Пухнасті друзі приносять позитивні емоції в сувору реальність, допомагають у боротьбі з російською агресією, нагадують про те, що там, де бринить українська земля від вибухів, були колись теплі оселі людей. Будучи сам у важких умовах, Олег намагається опікуватися зустрічними чотирилапими. Він також дуже переймається через те, що непоправні втрати від війни вимірюються не тільки людськими життями, але й життями тварин.
Дякуємо, Олеже, за твою доброту та велике серце!”
Читайте також: Від шоу-балету в Китаї до служби в ЗСУ: історія дівчини-доброволиці з Кропивницького