Другий день відвідин Буковини розпочався з візиту медійників до Усть-Путильської громади Чернівецької області – мальовничого куточка, що розташувався в центрі українських Карпат. До складу сільської ради на сьогодні входять 13 населених пунктів. Основним природним ресурсом закономірно тут є ліси. На території громади розташовано три лісництва. В громаді широко розвивається лісозаготівля та лісопереробка. Свою господарську діяльність в цій сфері здійснює 5 лісопильних (столярних) цехів та 10 пилорам.
Крім того, Усть-Путильська громада вважає туризм одним із основних напрямків розвитку. Тут успішно, як і у сусідній Вижницькій громаді, про котру ми писали минулого тижня, будують «зелені садиби» та готельно-відпочинкові комплекси.
Тут бережуть гуцульські традиції
Гостинності, з якою приймали журналістів у громаді, запам’ятається надовго. Відчувалася справжня щирість господарів, які прагнули показати як здобутки громади, так і красу рідного краю, його унікальну культуру та таланти молодого покоління гуцулів.
Найяскравішими моментами візиту стала тепла зустріч у селі Підзахаричі, де вчителі місцевої гімназії організували символічний вишиванковий велопробіг на честь гостей. А на подвір’ї місцевої гімназії нас зустріла 84-річна майстриня-вишивальниця Варвара Татарен, котра демонструвала свої роботи. Вишиває жінка з десяти років, а навчила її бабуся, яка прожила довге життя і була знана майстриня.
Молоде покоління також підготувало для журналістів невеличкий концерт. Діти продемонстрували свої таланти у ремеслах: хлопці та дівчата різьбили по дереву, випилювали, плели з бісеру, малювали, показуючи майстерність, яку вони успадкували від старших поколінь.
Особливим був візит до Музею етнографії та краєзнавства Гуцульщини, який є пам’яткою історії та культури України. Директорка гімназії пані Фрозина Том’юк провела екскурсію, розповівши про унікальність гуцульської говірки, пояснила, що таке гачі і постоли, кресаня і бартка, а також занурила нас в історію цього чудового краю. На завершення ми разом з восьмикласницею Мариною Журавель виконали пісню “Червона рута” під її гітарний акомпанемент, що додало події теплої атмосфери.
Співпраця з Програмою USAID DOBRE
«Мрії збуваються з DOBRE», – так кажуть в Усть-Путильській громаді. Але додають: мрії не здійснюються самі по собі, якщо не докладати зусиль. Партнерство з Програмою DOBRE, яке триває вже чотири роки, принесло громаді значні досягнення – загалом реалізовано 10 проєктів.
Один із найважливіших – встановлення дитячих ігрових майданчиків у кожному старостаті. На цей проєкт було витрачено майже 250 тисяч гривень.
Цього року в результаті громадських обговорень жителі громади вирішили зробити пріоритетом розвиток спортивної інфраструктури. На реалізацію цієї ініціативи було отримано майже 1,3 мільйона гривень, які пішли на закупівлю вуличних тренажерів, конструкцій для воркауту, обладнання для фітнесу, спортивного інвентарю для шкіл, а також гойдалки для дітей з інвалідністю.
Не менше уваги приділяється розвитку молодіжного руху. У кількох селах громади відкрито молодіжні простори, які стали осередками спільнотворення. Один із таких просторів – «Взаємодія», відчинив двері цього року. У рамках проєкту були закуплені стільці, дивани, столи, проектор і ноутбук, що дозволяє проводити презентації, майстер-класи та виставки.
Молодіжний простір у центральній бібліотеці села Усть-Путила має дві функціональні зони: конференц-залу та релакс-зону. У його створенні взяли участь учасники молодіжної ради, які допомагали з ремонтом. Програма USAID DOBRE надала меблі та техніку на суму 270 тисяч гривень. А в селі Розтоки місцева молодь не лише створила власний простір, а й відновила будівлю Центру після пожежі. Громада отримала від Програми DOBRE 380 тисяч гривень на покриття для підлоги, дров’яну піч, меблі та техніку для облаштування цього простору.
Ще один важливий проєкт у сфері місцевого економічного розвитку в Усть-Путильській громаді – це відкриття пекарні в селі Підзахаричі, який реалізується спільно з місцевою підприємницею Тетяною Вицегою. Завдяки підтримці Програми USAID DOBRE громада отримала будівельні матеріали, меблі, техніку та хлібопекарське обладнання на загальну суму близько 1,1 мільйона гривень.
Підготовка до відкриття тривала майже три місяці, впродовж яких було відремонтовано приміщення колишнього відділяння Укрпошти. Тетяна з чоловіком власним коштом підвели воду, каналізацію, відремонтували сходи до пекарні, встановивши пандус, та виконали багато інших необхідних робіт.
Журналістам пощастило бути присутніми на відкритті пекарні. Всі охочі мали можливість скуштувати страви, приготовані тут. Свіжоспечені вироби смакували гостям. Особливо журналістам сподобався автентичний “гуцульський книш”, який став справжньою візитівкою пекарні, а також тортики, пиріжки, тирамісу і навіть гуслянка.
“Приготування смачних українських страв – це наша сімейна справа. Тому у втілення своєї мрії я вклала всю душу. Завдяки пекарні я зможу передати свої кулінарні знання і навчити інших, особливо молодь, традиційним рецептам місцевої кухні”, – зазначила Тетяна Вицега.
Журналісти побували у швейній майстерні «Марія», що в селі Мариничі. Вона розрахована на потреби села, проте доступ до майстерні має вся громада. Усі охочі можуть користуватися швейним обладнанням під наглядом кваліфікованого спеціаліста, а також навчатися швейній справі.
Для створення цієї майстерні було проведено ремонт приміщення, закуплено 8 одиниць швейного обладнання, включаючи манекени, парогенератор з прасувальним столом, а також меблі для облаштування. Загальний бюджет проєкту становив близько 700 тисяч гривень. За підтримки Програми USAID DOBRE громада отримала високоякісне обладнання: п’ять швейних машин, оверлок, прасувальний стіл, праску з парогенератором, розкрійний стіл, примірочну кабінку, кронштейн для одягу та професійну автоматичну вишивальну машину вартістю 290 тисяч гривень, яка стала гордістю майстерні.
Туристичні магніти
Скеля «Кам’яна Багачка» –ця величезна кам’яна формація, що сягає 30 метрів у висоту, вражає своєю схожістю на людську постать. Через це мандрівникам важко повірити в її природне походження, вона ніби витвір талановитого скульптора або результат магічного перетворення. Влітку її обрамляють зелені гірські схили, що ще більше підкреслює образ велетенської жінки.
За легендою, колись на цьому місці зустрілися багата поміщиця та бідна вдова, яка благала дати їй шматок хліба для своїх дітей. Жорстока поміщиця розсміялася і кинула в бідолаху каменем. У гніві вдова прокляла її, і багата жінка скам’яніла, залишаючись на віки в образі самотньої скелі як нагадування про покарання за жорстокість і жадібність.
Ця геологічна пам’ятка природи приваблює туристів не лише з усієї України, а й з-за кордону. «Кам’яна Багачка» є однією з найвідоміших скель Буковини і належить до пам’яток природи місцевого значення. З 1979 року цей об’єкт має статус заповідника.
Криївка – символ боротьби
Побували журналісти в місцевій криївці, котру збудували на хуторі Горби. Це своєрідне місце шани для земляків, що віддали життя за волю України. Господарює тут Микола Штефуряк – онук дідів-УПАвців, син висланої до Сибіру гуцулки та батько захисника України. У звичайному житті він працює водієм пожежної автівки, замінив сина, коли той пішов воювати. Створював криївку пан Микола власним коштом та з допомогою близьких. Також люди в селі зносили речі до криївки. За словами господаря, у регіоні діяли близько 20 криївок. Вони були різними, слугували для зберігання зброї та провіанту. У деяких криївках переховувалися провідники УПА.
Криївка – це своєрідний музей, осередок національно-патріотичного виховання. У ній розташують стенди з розповідями про визвольний рух на Путильщині. Ось портрет зв’язкової Катерини на псевдо Єлиця. Як каже Микола Штефуряк, вона була «моцна баба».
«Тисячі штафеток переносила. Москалі знали про неї й про те, чим вона займається. І якщо, не дай Боже, її зустріли чи обшукали, то вона знала, що має з’їсти ту штафетку (записку), аби не мали за що її покарати», – розповідає пан Микола про знамениту землячку.
У кишені свого кептаря жінка завжди носила шматок шкіряної мотузки. Розповідали, що такою мотузкою зв’язкова Єлиця знешкодила москаля. Ще багато таких історій про героїчне минуле свого краю і односельців розповів того дня пан Микола. Сьогодні, у контексті війни на сході України, ці уроки минулого стають ще актуальнішими. Сучасні захисники України, як і їхні предки, стоять на захисті своєї землі. Вони ведуть боротьбу не лише за територію, але й за свободу, гідність та ідентичність нації.
Текст та фото: Олена Цюцюра.
Нагадаємо, журналісти з Кіровоградщини побували в громадах Чернівецької області (ФОТО)
Читайте також: експедиція “Баби Єльки” на Петрівщину: Гортаючи сторінки книги під назвою «Життя»