Для жителя села Стара Осота, що в Олександрівській громаді, Сергія Фабрики з позивним «Єгер» війна в Україні розпочалася у 2014 році. Брав участь в боях під Горлівкою та Дебальцевим Донецької області. Через рік на фронті отримав тяжке поранення. Лікарі прогнозували – не виживе… Вижив!
Свою історію воїн розповів Першій електронній газеті.
Сергій довго лікувався, отримав другу групу інвалідності. В Олександрівці став одним з засновників спілки учасників АТО та волонтерів Олександрівського району «Нескорені». Саме навколо неї вдалося зібрали групу активних вояків і волонтерів, які допомагали нашим захисникам ще під час окупації Донецька і Луганська і продовжують робити це й зараз.
Вдруге Сергій став на захист рідної країни з перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року. А вже через пів року на Миколаївщині знову отримав тяжке поранення і в результаті потрійний перелом хребта.
«Попав під бомбардувальник, хлопці відкопали із воронки», – коротко пояснив.
Сергій дев’ять місяців був прикутий до лікарняного ліжка. І знову невтішний вердикт лікарів – не підніметься… Піднявся!
У 2017 році створив громадську організацію «Військово-патріотичний центр тактичної підготовки «Сова». За власні гроші купив військове спорядження та зброю. Навчає всіх охочих. А їх багато і не лише з Кіровоградщини. Днями у Стару Осоту приїжджала молодь навіть з Черкащини.
Заняття зі страйкболу, військово-тактичної підготовки та навчання з надання першої домедичної допомоги. Це, з його слів, йому подобається, відволікає від власних болячок.
«Я після першого поранення завдяки страйкболу набув знову бойових навичок, і це дало мені можливість ще раз стати на захист своєї країни», – розповів воїн.
А нещодавно знайшов для себе нову справу – розпочав шити евакуаційні ноші та чохли на зброю для наших захисників. І, як виявилося, швейна машинка, яку «Нескорені» виграли завдяки гранту, не така вже й складна техніка. Сергій її освоїв так же швидко, як автомата чи рушницю!
Перші швейні вироби вже отримали його побратими, які з вдячністю донатять на тканину. На свою пенсію Сергій “не тягне” повне виробництво, а з хлопців брати гроші не дуже хоче. Тому вдячний за підтримку всім не байдужим. Приміром, йому безкоштовно передала стропи, нитки та фастекси Анна Стародубцева з Кропивницького.
На фронт Сергій відправив уже більше 50 нош і 30 чохлів. На цьому не планує зупинятися, каже, що це розхідний матеріал, потреба в якому існує постійно.
Ось недавно завітав до Сергія в гості односелець Юрій Малетич, син якого загинув на війні. Побачив на власні очі, що робить Сергій, і наступного дня приніс йому 15 тисяч гривень.
«Це більше 40 евакуаційних нош», – радіє Сергій.
Він закупив необхідний матеріал і тепер у нього роботи додалося. Та по іншому своє теперішнє життя і не уявляє, пояснюючи, що хоча його й списали з військової служби, але не списали з життя.
Нагадаємо,
Читайте також: