“Грім” зустрічає нас в Клинцях (селище неподалік Кропивницького, – ред). Поволі проводить до себе на подвір’я. Він знає, нащо ми приїхали й, не гаючи часу, вказує рукою кудись вглиб двору. Там на городі ростуть хризантеми, які він віддає волонтерам на “реалізацію”. Ті продають квіти, а вторговані гроші витрачають на потреби захисників.
Клинцівського “Грома” насправді звуть Віктор. Він ветеран АТО, через контузію, отриману під час служби, зараз повернутися на фронт не може. Відсутня можливість допомагати країні фізично вилилась в потребу підтримувати фінансово.
Хризантеми поселилися на городі подружжя Віктора та Анастасії (або як він ласкаво її називає Настуні) ще три роки тому. Якісь сподобалися Насті на базарі, обрати одного сорту було складно. Додому привезли кілька кущів. Спочатку не вистачало досвіду та знань, про догляд за квітами читали в інтернеті. Згодом кількість кущів було важко порахувати. Початок великої війни для більшості прийшов з пошуками заняття, яке могло принести користь воїнам. Чоловіки йшли до військкомату, аби вступити до лав ЗСУ у якості добровольців. Історія Віктора схожа, він теж пішов на війну добровольцем, але ще у 2014 році.
«До військкомату пішов у 2014-му році. Спочатку займався логістикою, а після підписання контракту став гранатометником. Мав позивний «Гром», бо гучно розмовляв ще до контузії. Ото як набирала дружина телефоном, як говорив з нею, то чули всі», – сміється Віктор, стає зі мною поряд з огрядним кущем білих хризантем й вже менш радісно докидає, що не «годен» вже для служби, хоч і просився повернутися, а не беруть”
Так минулого року звернувся до знайомої волонтерки Тетяни Сили, керівниці громадської організації «Разом ми сила». Запропонував привозити квіти на продаж, а гроші використовувати на потреби армії.
Спробувавши таку співпрацю минулого року, продали квітів на 15 тисяч. В соцмережах волонтери дякують Віктору з Настею – їхні хризантеми ремонтують машини, міняють запчастини, купують обігрівачі та багато чого іншого.
Разом ми обдивляємося кожен кущ. Чоловік розповідає що де росте, що насправді це все його Настуня, а він лише допомагає, що якби не вона, то й не було б нічого. Каже, що рік тому брат жінки загинув під Бахмутом.
Однак горе завжди ходить паралельно зі щастям. «Грім» дивиться в небо, кидає мені фразу: «Я ще й на щось здатний, як виявилося, оці хризантеми вона садила вже вагітною». Минулого року Настя народила йому хлопчика, якого назвали Віктором.
Цьогоріч подружжя виростило близько 500 кущів, з яких виручили понад 20 тисяч гривень для ЗСУ. Запрошують до себе наступного року – планують, що квітів буде ще більше.
Наостанок Віктор проводить до невеличкої будівлі обабіч дому:
– Оце ж було багато в нас журналістів, а про оце не сказав ніхто, а це не менш важливо.
– А що там у вас таке?
– Птахи різні там, я з дитинства люблю їх, оце як з жінкою познайомились, то почав займатися ще й квітами, а взагалі моя віддушина це вони.
Всередині приміщення, окрім папуг, снігурів та інших птахів, живуть дві білки. За посмішкою «Грому» не важко вгадати, які в них ім’я. Пояснює мені, що сором’язливий – це Віктор, а сміливіша – Настуня.
«Вони допомагають мені морально розвантажуватися. Війна – це страшно й важко, з неї повертаєшся іншою людиною, ніколи не будеш таким, як колись.
Але можна отак шукати заняття по душі, як ось квіти, чи як птахи й тварини, лікувати себе ними й підтримувати інших. Тих, хто зараз тільки переживає це все», – каже Віктор на прощання.
З двору я виходжу з оберемком хризантем, тими самими, які вже другий рік великої війни вирощує на своєму городі для ЗСУ родина Семидєтних.
Віта Банташ, Перша електронна газета.
Віта Банташ, Перша електронна газета.
Нагадаємо, місце, де сила набуває форму: в майстерні у Кропивницькому шиють одяг для жінок-захисниць
Читайте також: школяр з Кіровоградщини модернізує зброю для ЗСУ