«Я помітила тенденцію, в армії у нас чоловіки великі, браві такі, а жінки маленькі й тендітні. А в цілому всі дуже різні. Як перші, так і другі, хочуть почувати себе комфортно, аби використовувати свою силу без обмежень. Від чого залежить цей комфорт? Від багатьох чинників, на більшість з яких я вплинути не можу. На більшість, але до чогось моя рука таки прикладається», – кропивничанка Марія Величко веде вглиб своєї майстерні, вказує рукою на стоси тактичного одягу.
«Ось до прикладу військові штани для вагітних, нам якось написала жінка, що вона при надії, треба зручний одяг. Відшили кілька таких. Нещодавно було замовлення теж на штани, в жінки стегна близько 150 сантиметрів. Ще з цікавого – чоловік робив замовлення – зріст 2 метри 15 сантиметрів, є й такі, що метру не вистачає, щоб поміряти талію чи зріст. Форма, яку видають на службі, часто не підходить чоловікам, а жінкам то й поготів. Або ж хочуть щось стильне, так ось пошили бомбер в пікселі чи анорак. Захисники й захисниці приходять до нас, ми намагаємося підігнати одяг під озвучені потреби, аби хоча б мінімально полегшити їхнє військове життя», – розповідає Марія Величко.
Свій власний бренд армійського одягу «Асґард» дизайнерка заснувала торік у березні. Початок великої війни змусив задуматися, чим вона може бути корисною для воїнів зі своїм досвідом – 19 років у швейній справі. Колишні плани про пошиття суконь стали не актуальними, натомість воїни самі вказали Марії на нагальну потребу плитоноски, яких на момент початку повномасштабної війни було обмаль. Замість викрійок худі тепер в руках тримала плитоноску, намагалася зрозуміти, що воно таке і як його повторити.
«Воїни приходили до мене, розривали на шматочки свої чохли для бронеплит, я сиділа роздивлялася, аби зрозуміти, як вони пошиті. Так власне й запустилося виробництво тактичного одягу. З проб і навчання в процесі виробництва. З часом сформувалася команда з семи швачок. Справа пішла трохи впевненіше. Якось до нас звернулася дівчина, яка пішла добровольцем до армії. Дуже мініатюрна, а тому потребувала індивідуальної форми. Пошитої саме для неї. Так знову ми спробували щось нове, що надалі дало нам змогу відмовитися від плитоносок й зайнятися виключно одягом. Першу форму ми відправили безплатно на тест трьом дівчатам різної комплекції, зросту та місця служби. Вони в процесі служби вносили своєрідні правки. Казали, де, що заважає, чого не вистачає, а що можна прибрати для зручності. Таким чином вдалося створити хорошу та комфортну форму», – Марія показує штани з наколінниками та високою талією з резинкою позаду, каже, це якраз ті елементи одягу, які додають за потреби.
В асортименті для військовослужбовиць є куртки, кофти, анораки, фліски, футболки та штани. При виборі обмундирування важливим є також колір. Тут пропонують на вибір декілька варіантів: піксель, мультикам та олива.
Найпопулярніші напрямки, де можна зустріти одяг з нашивкою «Аcґард» – Донеччина, Херсонщина, Запоріжжя. Хтось працює психологом, хтось тільки проходить навчання на полігоні, хтось на «нулі» – де б не були воїни, їм важливо почуватися впевнено.
«Фігури чоловіка й жінки дуже відрізняються, що логічно. У жінок вужчі плечі, ніж у чоловіків, а от стегна ширші. Це власне те, що треба враховувати під час пошиття одягу. Тобто посадка має бути високою для жінки, аби нічого не вилазило ніде, не давило чи не створювало складок.
Це часто їх тривожить, вони просять зробити так, аби було по фігурі. Чоловікам же хочеться чогось такого, що вони носять поза службою. Це, наприклад, бомбер, але з мультикамної тканини», – пояснює дизайнерка.
Матеріали використовують якісні, імпортні, але водночас намагаються зберегти доступну для клієнтів ціну за готовий продукт. Якщо інші виробники пропонують комплект тактичного одягу за 10 тисяч гривень, то тут можна обрати за 6.
«Ці тканини добре зберігають тепло, вогнетривкі, не пропускають воду. Звісно, вони не сталеві, з бойових виходів нам іноді приносять пошкоджений одяг, аби ми його підрихтували.
Військові жартують, що цей одяг як талісман – уламки ріжуть тканину, але не зачіпають саму людину», – каже засновниця бренду.
На день майстерня віддає до п’яти комплектів одягу і до півтори сотні комплектів на місяць. За рік вона одягла близько кількох тисяч захисників та захисниць.
Пані Марія мріє про повноцінну крамницю для військового екіпірування для жінок, але найбільше про мир. Відводить очі від розгорнутих на столі штанів з кишенькою для вагітних захисниць й додає, що він обов’язково настане, головне робити все можливе для його настання.
Віта Банташ, Перша електронна газета.
Нагадаємо, воєнні дії надихнули жительку Кіровоградщини на відкриття швейного ательє
Читайте також: велика справа невеликого цеху. Як олександрівські волонтери одягають військових