Могильда Валентина – мама військовослужбовця ЗСУ Вадима Могильди з Суботцівської громади, який загинув у перші дні вторгнення, захищаючи Херсонщину. Намагаючись гідно вшанувати пам’ять молодого солдата, мама ініціювала петицію про присвоєнню воїну почесного звання «Героя України» (посмертно).
Петиція розміщена у відповідному розділі на сайті президента, повідомляє Перша електронна газета.
Вадим народився 8 січня 1993 року у селі Новороманівка, нині – Суботцівська громада. Він був компанійський, веселий і товариський, умів підтримати веселу розмову і подарувати гарний настрій. А ще був першим, хто прийде на допомогу у скрутну хвилину. На його міцне надійне плече завжди можна було розраховувати. Він любив життя.
Тато для Вадима був прикладом, колишній воїн-афганець виховував сина, як справжнього чоловіка – сильним і витривалим, готовим прийти на допомогу.
Військову службу Вадим проходив у місті Кривий Ріг у військовій частині Національної гвардії, потім підписав контракт, служив в АТО. Після звільнення зі служби жив у Кривому розі, але 24 лютого він знову став до зброї – добровільно пішов у військомат і вступив до міської Тероборони.
Старший солдат, розвідник Вадим Могильда разом з бойовими побратимами 129 окремої бригади ТрО виконував завдання по обороні Кривого Рогу.
13 березня 2022 року бригада полковника Сіньковського Ю.О. отримала наказ про утворення двох груп швидкого реагування для забезпечення прикриття, відходу та евакуації поранених бійців підрозділу ДШВ, які вступили у бойове зіткнення з ворогом у районі н.п. Кам’янка Херсонської області. Вадим був у групі, яка висунулася для забезпечення прикриття.
Наші захисники потрапили в засідку і вступили в нерівний бій з переважаючими силами противника – двома механізованими взводами, 4 БМД та 1 танком.
Вадим Могильда вів вогонь із РПГ-7 по броньованій техніці росіян поки не закінчилися боєприпаси.
Бойові товариші розповідають:
“Наша група опинилась на краю села затиснута. Вадим був з іншої сторони дороги — він зупинив активний наступ ворога вогнем з гранатомета та цим вчинком врятував життя не одному з нас. Під час бою Вадим отримав осколкові поранення грудної клітки і впав”.
Розвідники заховали тіло Вадима у сільському погребі, а потім, коли була така можливість, перевезли його на територію підконтрольну нашим військам.
“Це були найстрашніші, найчорніші дні у нашому житті, коли біль і розпач наповнюють кожну часточку твого тіла, коли ти здригаєшся вдень і вночі від кожного дзвінка чи звуку, коли ти не віриш у чорну новину і чекаєш, що може ще станеться диво і син повернеться живим. Але дива не сталося! 29 березня командир сповістив нам про смерть сина. – пригадує мама, Валентина Анатоліївна.
Він з честю виконав обов’язок, щодо захисту своєї держави і до останнього залишився вірним присязі, захищаючи право на наше з Вами безпечне життя, він не вагаючись, віддав своє! Пожертвував собою заради перемоги за нашу свободу.
Я пишаюся своїм сином, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що він справжній Герой та заслуговує на найвищу державну нагороду Герой України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав життя за Україну! Герої не вмирають! Вони завжди боронитимуть рідну землю з небес!”
У Вадима, окрім батьків залишилася вдова і син. Також його посмертно нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступеню.
Нині ж родина воїна звертається до кожного з проханням підтримати петицію про присвоєння нашому захиснику звання Герой України. Підтримати петицію можна за посиланням.
Читайте також:
- Війна на фронті і в тилу: як Герою України вдалося побороти військову бюрократію
- Обікрали будинок для військових: на Кіровоградщині шукають свідків злочину