«У мене сусідка, а в неї син Віталік пішов туди парамедиком. От я з військовими і познайомилася через нього. Раніше в них було не дуже, а зараз наче налагодилося, але я все одно з цими хлопчиками працюю ще з літа. Нові солдатики появилися, у них харчування, звісно, є, але коли домашнє передаю, вони такі раді… Я не вихваляюсь, але вони ж такі раді!».
Перша електронна газета познайомилася з пенсіонеркою Людмилою Заболотських, яка за власним бажанням взяла під «кексову» опіку воїнів з військової частини на Кіровоградщині. Крім кексів, пече рулети, пиріжки, варить вареники, а до Великодня захисникам Людмила Миколаївна спекла 25 пасочок, приготувала крашанок, купила підчеревини і твердого сиру.
«Вони ругають мене, що в мене пенсія маленька, а я кажу, нічого, викручуся, щось не куплю собі, але головне, щоб була у нас перемога. Я знаю, які там біди бувають… От якби була в мене можливість, я б купила їм машину швидкої допомоги», – каже пані Людмила.
За пакунками до великоднього столу «солдатики» приїхали самі.
Пані Людмила вірить у Перемогу. Вірити навчило прожите життя – пережила онкохворобу, тяжко працювала (продавала пиріжки на базарі). А зараз, готуючи смакоту для військових, вона відчуває себе повною сил та енергії.
«Може, пам’ятаєте 10-річного хлопчика, що його нібито поранили наші, а нагородили рашисти? Так ото коли він дякував Владіміру Владіміровичу Пушкіну, я відразу зрозуміла, що ми переможемо. Недовчили!
А у нас допомагати прийнято. Моя донька (вона живе у Дніпрі) вчора передала на Бахмут 84 пасочки, а онук 84 браслети сплів. Нас так виховували, що треба допомагати, ділитися. Я і Притулі перекидаю, хоча пенсія дві з половиною тисячі гривень… Головне – не падати духом і вірити в наших хлопчиків!». – каже Людмила Миколаївна.
Читайте також:
- «Волонтерство – це свідомий ризик життям» – Володимир Ковтун про поїздки на фронт
- Як військовий медик із Кропивницького займається реабілітацією поранених і дітей