Цього тижня в обласній філармонії розпочалися традиційні вечори духовної музики “Різдвяні передзвони”. Відкрив концертну програму Національний хор ім. Г. Верьовки, який вражав глядачів виконанням різдвяних пісень і народних танків України, Польщі і Сербії.
Не зважаючи на високий культурний рівень заходу і шановану аудиторію (більшість присутніх – вже давно переросли бальзаківський вік, були й викладачі місцевих вишів, очільники й працівники закладів культури, керівники області), не обійшлося без ложки дьогтю. Дві поважні літні пані вирішили зустріти хор, аплодуючи стоячи. Вони гучно закликали зал підтри мати їх і встати, проте люди не поспішали – залунала лише перша пісня, а гідним артистам заведено аплодувати наприкінці концерту. Тож, не отримавши бажаної підтримки, ті ж бабусі під звучання «… Син Божий народився!…» щедро чортихалися і нарікали слухачів придурками і «сєлом».
Загалом же концерт видався яскравим і захоплюючим – а-ля народний контент, пристосований до потреб сучасного шоу-бізу. Спалені хати цього разу не відспівували, адже вечір мав різдвяну тематику.
Потужний академічний вокал підсилювали запальні народні танці, а виконавцю соло на сопілці та пан-флейті зал аплодував, мов навіжений – не шкодуючи долонь.
Вразили і багаті, щедро оздоблені костюми вокалістів. І хоча вони не відповідали віку і статусу виконавців (молоденькі дівчата одягли жіночі намітки й хустки, а явно старші панянки були у барвистих вінках в стилі Олі Полякової і з букетами квітів у волоссі), видно, що на одязі й декорі хор не економить.
Поціновувачі декоративно-прикладного мистецтва теж знайшли для себе чимало цікавого. Бо у холі філармонії відкрилася виставка-продаж виробів народних майстрів зі світовим ім’ям – Валентини Добровольської, Лариси Зоріної, Катерини Москаленко, Людмили Люненко, Олена Пренко, Надії Єгурнової та багатьох інших.
Авторські ляльки (з глини, тканини, шпагату, мішковини, соломи), ткані килими, розписані келихи, дивовижні прикраси з найрізноманітніших матеріалів, вишивані картини і неймовірні солодощі, які навіть їсти шкода, – уся ця краса довго не відпускала гостей свята.
Не дарма були й такі, хто проміняв виступ хору на споглядання унікальних творінь народних майстрів.
