Прем’єра: колоритні “Севільські заручини” показали у Театрі корифеїв (ВІДГУК)

Люблю писати про хороші, мотиваційні, цікаві історії. Пишу про людей, які хочуть і вміють робити важливі речі. Слідкую за оновленнями в сфері реформ і намагаюся писати про складне простими словами)
Контакт: Facebook Telegram

Прем’єра «Севільських заручин», яка відбулася 27 січня у театрі ім. Л.М. Кропивницького, зібрала аншлаг. Афіші з фото прекрасної пані в карнавальній масці кілька місяців інтригували кропивничан. Музична комедія, створена за мотивами класичної англійської комедії Річарда Брінслі Шерідана «Дуенья», повністю виправдала очікування перших глядачів.

Місцем дії автор обрав іспанську Севілью, що зазнала слави міста закоханих. Теплі ночі, заквітчані альтанки, виноградні лози, що обплітають балкони, а любов – ніби розлита у повітрі. Від перших хвилин вистави палкі кабальєро, щоб здобути прихильність дам, співатимуть їм серенади стоячи під вікнами з надією, щоб хоч на секунду побачити кохане личко. Суворі ж батьки пильнують честь своїх доньок. Бо, цитуючи одного з героїв, «ми проти, щоб з нашими доньками і дружинами поводилися так, як ми – з чужими».

Дійових осіб багато. Спробуємо допомогти вам розібратися в сплетінні їх родинних та душевних зв’язків. Не переживайте – жодних спойлерів.

Перший, з ким познайомиться глядач, це Лопес (Валерій Лупітько). Він слуга дона Фернандо (Валерій Ланецький). Найбільша прикрість його життя – служба молодому закоханому господарю який «занадто аристократичний для того, щоб їсти, пити чи спати». Найголовніша мрія Лопеса – повноцінний сон хоча б раз на тиждень. Бо дон Фернандо до нестями закоханий в капризну, вольову, вперту донью Клару (Дарія Скрипник). Її прекрасна усмішка зачаровує, осяює щастям, зводить з розуму Фернандо, а значить знову не спати Лопесу. На заваді коханню молодих людей стають батько Клари дон Гусман та мачуха. Вони вирішили віддати дівчину в монастир, щоб її статок перейшов до їхньої спільної дитини. Клара вирішує тікати з дому й від перспективи прийняти постриг та назавжди розпрощатися зі світським життям. Фернандо готовий її підтримати, але його душу розриває від власної невпевненості та капризів дівчини. А якщо вона втече, але не до нього. Був же колись в неї закоханий його друг – дон Антоньйо (Ілля Литвиненко).

DSC_1063

Щоб розвіяти свої сумніви Фернандо розшукує Антоньйо. Розмова заспокоює. Серце дона Антоньйо не вільне. Він закоханий в не менш прекрасну донью Луїсу (Олеся Бушмакіна), сестру Фернандо. Все так серйозно, що навіть колишні захоплення здаються дитячими забавками. Заради одного погляду на Луїсу хлопець готовий ризикувати життям.

DSC_0746

Це не пусті заяви. На сторожі чеснот з мушкетом чатує батько Луїси дон Геронімо (заслужений артист України Микола Ярошенко). Як вдівець та для того, щоб максимально контролювати доньку донью Луїсу, він приставив до неї дуенью Маргариту (Інна Дорошенко, грим якої ви оціните!). Остання, за переконанням батька, вже своїм зовнішнім виглядом мала б відлякувати кавалерів.

Ви не подумайте лихого, наміри дона Антоньйо можна сказати навіть тривіальні: він запропонував Луїсі руку і серце, а вона їх прийняла. Але без згоди батька на шлюб це лише примарна мрія.

Дону Геронімо до сердечних справ єдиної доньки байдуже, бо він людина практична. «В шлюбі має бути задоволеною одна з сторін» – говорить він. А ми розуміємо, що насправді саме себе має на увазі чоловік. Він переконаний, що кохання проходить, а багатство – ось воно. Ну й що з того, що жених Ісаак Мендоса (Євген Скрипник) вихрещений єврей.

DSC_0879

Байдуже на сльози Луїси, яка говорить, що такий жених «має найгірший з людських пороків – він їй не подобається». Байдуже, що грошовитий Ісаак трохи пришелепуватий, підстаркуватий та «має пристрасть до обману». Хоч ця риса, як і бажання зекономити, ще зіграє з ним такий злий жарт, що не допоможе навіть здоровий глузд та добрий гумор його друга дона Карлоса (заслужений артист України Олександр Ярошенко). За самозакоханістю жениха досвідчений дон Геронімо відчуває невпевненість, а значить тесть допоможе правильно розпорядитися статками жениха, який не тільки зрікся віри, а який й своєї батьківщини Португалії. А ще й рідний син, дон Фернандо, не проявляє підприємницьких талантів, а значить батькові думати і про його майбутнє.  Байдуже на наміри аристократичного, значить рівного по соціальному статусу, але не такого багатого дона Антоніо. Байдуже до думок вершків суспільства.

«Дворянство без статку, любий мій, таке ж смішне, як золоте шитво на жупані» – повчає сина дон Геронімо.

DSC_0916

Батько прийняв рішення і воно непорушне: поки донька йому не підкориться, буде сидіти під замком, а він навіть не заговорить з нею. Також Геронімо спішить вигнати з дому дуенью, як не справилася з покладеними на неї обов’язками цербера, дозволила Луїсі мріяти про шлюб з коханим, допустила «ніжні пристрасті». Де таке чувано? І взагалі, його шлюб теж був за розрахунком:

«Я одружився заради грошей, а вона вийшла за мене через послух до волі батька. І ми були щасливим подружжям. Ми не настільки любили один одного, щоб надовго сваритися».

Але що він знає про завзятість, енергійність та цілеспрямованість закоханої жінки. Він і уявити собі не може план, який склали Луїса з Маргаритою та вже почали втілювати в життя. От тепер все закрутиться в такий смерч, що Лопес вже мріятиме про хоча б хвилинку спокою. А тебе, глядач, смішитимуть до сліз розгубленість самовпевненого Ісаака, невблаганна наполегливість Маргарити, пристрасні ревнощі Фернандо.  А ще будуть хлопці, переодягнені в монашок.

DSC_0987

Справжні ж монахи станцюють для вас так, що навіть музиканти оркестру не стримуватимуть своїх емоцій.  І навіть батьківське благословення вдасться отримати. А от хто і з ким повінчається, а хто залишиться з розбитим серцем, це вже ви знатимете, коли побачите виставу «Севільські заручини» театру ім. М.Л. Кропивницького.

DSC_0796

Окремо хочеться відмітити роботу над костюмами Бориса Фірцака. Рюшики і шпаги, папільйотки і пошрамовані обличчя, камзоли і маски – все це грає свою роль у виставі, підсилюючи драматичність чи комічність персонажів. Перила балкону, легким рухом на ваших очах перетворяться на грати кімнати-в’язниці, а ще за секунду на чернечу келію. Грим, що робить невпізнаними акторів театру. Прем’єра задовольнила і тих, хто любить музичну комедію, і тих, хто за кумедними подіями бачив соціальні і особисті драми, і тих, хто роздивлявся в біноклі та обговорював неймовірні сценічні костюми акторів.

DSC_1089

DSC_1076

DSC_1051

DSC_1015

DSC_0961

DSC_0954

DSC_0927

DSC_0859

DSC_0858

DSC_0844

DSC_0834

DSC_0821

DSC_0779

DSC_0780

DSC_0743

Ганна Коломієць для Першої електронної газети

Поширити:

Залишити коментар:

коментар