За три місяці роботи в елітному заміському ранчо в Сполучених Штатах Богдан Клименко з Кропивницького здійснив стрімку кар’єру. З посади різноробочого хлопця, який ніколи до цього не пробував готувати, підвищили до помічника кухаря, а згодом йому довірили готувати самостійно. За словами Богдана, у тому ресторані вперше такий кар’єрний ріст відбувся за один сезон. Хтось жартував ще: від посудомийки до шефа. Як кропивницький студент потрапив в елітний ресторан? Про це він розповів «Новій газеті».
Богдан Клименко – студент 3 курсу Центральноукраїнського національного технічного університету. Навчається за фахом комп’ютерна інженерія. Нещодавно хлопець повернувся зі Сполучених Штатів, де брав участь у міжнародній програмі культурного обміну Work and Travel.
За умовами програми, студенти відправляються на роботу в США на заздалегідь визначені місця, які обирають самостійно із списку варіантів. У Богдана теж були різні варіанти, але через брак часу обрав навмання. І не помилився. Юнак стверджує, що йому пощастило.
«Я їхав працювати туди стюардом, – розповідає студент. – Два тижні я мив посуд і фактично був різноробочим при ресторані. Після того, як я почав спілкуватися з працівниками і цікавитися процесом приготування, мене помітили. Почали показувати ази, і я почав допомагати шеф-кухарю. Овочі підготувати абощо».
Так помалу хлопця навчали готувати. Згодом йому довірили власний процес – готувати стейки.
«До цього вдома я нічого не готував, – зізнається Богдан. – Я просто хотів взяти максимум від цієї можливості, праці на кухні. Чому б і не навчитися? Я зумів показати себе, мені це було дійсно цікаво. У них якраз не вистачало кухарів, тому вони навчили мене – показали один раз як треба, а далі я сам робив. Як щось не виходило, мені пояснювали і допомагали».
На його думку, різниці між його стравою і стравою кухарів-спеціалістів відвідувачі не помічали. Принаймні нарікань не надходило. Одного разу Богдан пересмажив м’ясо, але шеф перед подачею страви клієнту перевірив її і сказав переробити.
«Такі випадки були, але ставлення до цього було нормальним. Навіть у місцевих кухарів траплялося, що їм повертали страви, і вони їх перероблювали», – ділиться хлопець.
Також Богдан робив пасту, чистив рибу, допомагав сервірувати.
«У них вперше такий кар’єрний ріст відбувся за один сезон. Хтось жартував ще: від посудомийки до шефа», – згадує студент.
Місце роботи Богдана знаходилося у місті Біг Скай, штат Монтана. Працював він 5 днів на тиждень (в особливо завантажені дні виходив на зміну ще на день) з 15-ї години дня і до 23-ї години. Житло, надане працедавцем, було в одній хвилині ходьби від місця роботи, тож нічне повернення додому не складало труднощів.
Разом із Богданом на ранчо працювали ще 8 студентів з різних куточків світу. До всіх працедавець ставився з прихильністю.
«У нас був сніданок-обід за собівартістю. Це 50 доларів на місяць. Вечеря для всіх працівників у ресторані – безкоштовна. За житло ми не платили», – розповідає хлопець.
Окрім можливості працювати і заробити грошей, програма передбачає можливість подорожей країною для знайомства з культурою та життям сучасної Америки. У вільний від роботи час та у вихідні Богдан багато подорожував. Декілька разів відвідав міжнародний біосферний заповідник «Національний парк «Єллоустон», побував у сусідніх містах, їздив подивитися на повне сонячне затемнення тощо.
Юнак зазначає, що ті, хто їде за цією програмою аби просто заробити коштів, у результаті багато не заробляють.
«Особисто я хотів повернути витрачені на поїздку гроші. І мені це вдалося. Але щоб багато заробити – ні. Хоча я зустрічав декількох дівчат, які працювали на двох роботах цілими днями. У такому випадку, напевно, і можна якусь суму зібрати», – зазначає він.
І хоча хлопець тільки-но повернувся з тривалої поїздки, вже зараз планує наступного року поїхати ще.
«Я говорив з шефом, вони тільки «за», аби я уже приїхав на повноцінну роботу кухаря чи офіціанта», – каже студент.
Та на заваді цьому може стати складність в отриманні візи. За словами Богдана, цьогоріч з 15 кропивницьких студентів, які виявили бажання взяти участь у програмі, візу отримали лише троє.
Після повернення додому хлопець ще не демонстрував отримані знання, але говорить, що як тільки-но зберуться з друзями, то не проти щось приготувати. Водночас зазначає, що навчитися готувати було цікаво, але працювати кухарем, скоріше за все, не став би. Фізично тяжка це професія.
Олег Козупляка,
фото надані Богданом Клименком