Катерина Червінська працює психологом Кіровоградської обласної організації Всеукраїнська благодійна організація «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД». Вона допомагає ВІЛ-позитивним прийняти свій статус та мотивує людей до скорішого прийняття рішення щодо початку прийому лікування.
– Я дізнаюся про страхи стосовно приймання АРВ-терапії. Історії різні: дехто боїться дітям сказати про ВІЛ-статус, дехто думає, що почне пити терапію і не зможе народити дитину чи й, взагалі, стане бездітною. Серед моїх клієнтів були і такі, що запивали АРВ-терапію алкоголем, після чого були побічні реакції. А деякі не знали взагалі навіщо пити терапію, як вона допомагає, що відбувається в організмі. Тоді я розповідаю, що терапія – це зниження вірусного навантаження, а вірусне навантаження – це кількість вірусів в організмі людини. Відповідно, якщо людина починає пити терапію, вірус в організмі блокується, – розповідає Катерина.
Фахівець згадує історію зі своєї практики, коли ВІЛ-позитивна жінка, маючи доньку підліткового віку, відмовлялася давати їй АРВ-терапію через страх мати побічні реакції. Колись донька починала пити препарати, але у неї було запаморочення і нудота, тож мама самостійно відмінила доньці препарати. Відтоді пройшло чимало часу, але ніхто не міг переконати жінку в необхідності розпочати правильне лікування.
– Коли вона до мене прийшла, то була схвильована. Я її заспокоїла і ми поспілкувалася. ВІЛ-позитивна жінка після народження доньки почала її кормити груддю, через що донька можливо і інфікувалася ВІЛ-інфекцією. Вона не знала, що цього не можна було робити. Я їй кажу: «Якщо ви хочете кращого життя для себе і своєї дитини – ставайте на АРВ-терапію». Я пояснила, як вірус поводить себе в організмі, як пригнічує імунітет. Також розповіла, що потрібно робити, щоб зберегти своє здоров’я та жити повноцінним життям. Що потрібно хоча би раз на півріччя здавати аналізи та за рекомендаціями та призначеннями лікаря приймати препарати, які пригнічують ВІЛ в організмі. Людина переоцінила своє життя і пішла за лікуванням для себе і дитини, яке, до речі, безкоштовне та доступне для кожного, хто його потребує, – розповідає Червінська.
Щомісяця Катерина консультує в середньому 30-35 ВІЛ-позитивних осіб. Каже: місця для консультації бувають абсолютно різні.
– Я приїжджаю в СНІД-центр щодня з 9 до 11 години. Я перебуваю на території СНІД-центру і про моє перебування знають лікарі та здійснюють переадресацію до мене з метою надати психологічну допомогу. Також я самостійно можу почати спілкуватися з пацієнтами СНІД-центру. Ви ж розумієте, якщо людина прийшла в СНІД-центр, то зрозуміло, що в людини є проблема і багато питань, особливо, якщо людина вперше дізналася про свій ВІЛ-позитивний статус. Тож знаючи це, я сідаю поряд, розпитую про самопочуття, кажу, що я психолог, працюю в ЛЖВ. Запитую: «А ви є нашим клієнтом, а хто ваш соціальний робітник?». Далі ми виходимо у двір, у паркову зону, що знаходиться на території СНІД-центру, і на лавочці я починаю консультування, – розповідає фахівець.
Інший метод зустрічей допомогти клієнтам прийняти свій статус та мотивувати проходити лікування, – це особисті зустрічі.
– Я телефоную клієнтам наших соціальних робітників, пропоную надати консультацію. Я складала графік, у який день кому приходити. Підлаштовувала так, щоб графіки не співпадали, адже в клієнтів є страхи, що про них можуть дізнатися. Чому не хочуть йти на офіс? Тому що тут багато людей. І в людей є таке внутрішнє відчуття: «Якщо я зайду у будинок побуду, всі знатимуть куди я йду». Хоча у нас 6 поверхів, купа кабінетів – юристи, перукарі і т.д. Тобто людина із такою проблемою думає, що вся увага сконцентрована саме на ній і починається внутрішня панічна атака «мене відкриють, дізнаються і т.д.», – підкреслює Червінська.
Катерина говорить, що психологічна допомога для клієнтів вкрай важлива. Адже із досвіду знає історії, коли клієнти організації ЛЖВ переглядали свої цінності, змінювали ставлення, починали лікування.
– Була жінка, яка прийшла і сказала, що ніякого лікування вона не буде приймати. Вона ніде не працювала, проживала у селі і займалася господарством. Я з нею працювала по прийняттю ВІЛ-статусу. Вона почала приймати терапію, стала краще виглядати, стала відкритою, покращився імунітет, – додає Червінська.
Катерина звертається до ВІЛ-позитивних людей із закликом вчасно звернутися за психологічною допомогою, щоб прийняти свій статус і почати лікування. Адреса для звернень: м. Кропивницький, вул. Преображенська, 2 (будинок Побуту), каб. 614, тел..: 24-69-04.
За матеріалами КОВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ»