Подорож літаком, знайомство з культурою Німеччини, зустрічі з неймовірними людьми, обговорення та дослідження нагальних і цікавих проблем сучасного суспільства, життя в справжньому замку на вершині гори – усе це пощастило пережити шістьом студентам факультету іноземних мов КДПУ під час другого етапу міжнародного семінару “Learning from History: Hate speech in Social Media” в Бад Лібенцелі.
Натхненні першою частиною семінару в Польщі, студенти разом з доцентом університету Маргаритою Данілко доклали максимум зусиль, аби продовжити вивчати тему “Мова ненависті у ЗМІ” у Німеччині. Після хвилювань, очікування і підготовки, оформлення візи та бронювання білетів це нарешті сталося.
Настав день першої для багатьох подорожі літаком, емоції українських учасників неможливо описати: перший цінний спогад про подорож вже покладено в скарбничку пам’яті. Далека, омріяна Німеччина одразу сподобалась сучасною інфраструктурою, поєднаною з унікальною, ніби казковою архітектурою. Швидка пробіжка величезним аеропортом Франкфурту, 3 пересадки і 4 потяги, адреналін і темп. Лише максимальна уважність та енергійність допомогли українській групі вчасно дісталися маленького і затишного Бад Лібенцелю.
На горі виднівся замок і студенти цікавились, чи можливо потрапити туди на екскурсію. Відповідь Маргарити Іванівни вразила всіх:
“Ви будете там жити, залишилось лише дістатися замку”.
Неймовірна, привітна, дружелюбна і завжди усміхнена Гертруд Ганденбергер, одна з головних координаторів проекту, радісно зустріла нас і підвезла нагору. І перед нами постав замок Бург Лібенцаль – величний, містичний і незабутньо гарний, з прохолодними стінами і дивовижним краєвидом на місто. Ледь українці оговтались від вражень про нове житло, зграя радісної молоді вже обдарувала їх обіймами: учасники з Польщі та Німеччини нарешті дочекалися на українську групу. Посмішки і навіть сльози радості від довгоочікуваної зустрічі охопили всіх. Емоцій стало ще більше, коли до нас приєдналася Наталія Ткаченко, організатор проекту з Польщі. Ввечері відбувся перший семінар, присвячений ознайомленню з графіком роботи, обговоренню очікувань та планів, знайомству з новими координаторами проекту. Саме вони ділилися зі студентами інформацією, запрошували до дискусій і роздумів, вислуховували кожну думку і точку зору, не оминаючи увагою нікого.
Учасники розглядали проблему мови ненависті у медіа-світі, досліджували наслідки жорстокості та дискримінації у соціальних мережах та можливі варіанти протистояння “Hate Speech”. Також студенти познайомилися з біженцем з Палестини, котрий ніколи в своєму житті не мав паспорту, а тому і громадянства. Мусульманин Махмуд розповів про те, яким важким був його шлях до Німеччини, скільки принижень та жорстокості він пережив, його історія повністю розвіяла будь-які упередження щодо мусульман і біженців. Позитивна енергетика цієї людини не залишила байдужим нікого, студенти отримали величезний досвід від цієї зустрічі. Наступним гостем семінару став студент-активіст, котрий заснував молодіжну організацію, що підтримує ЄС. Саме його історія показала, що головне – не бути байдужим, а діяти, рухатись і робити максимум, аби тебе почули. Кожен здатен зробити крок і змінити життя на краще. В кінці дня учасники обрали для себе спосіб,за допомогою якого вони спробують протистояти “Hate Speech” в інтернеті. Студенти поділилися на 5 груп, які мали створити відповідно фільм, сайт, мультфільм, вірші та проект у соціальних-мережах.
Наступного дня студенти поїхали до Штутгарта, відвідування місцевого історичного музею надовго запам’ятається учасникам проекту. Екскурсовод розповіла багато історій про біженців з різних країн. Дуже цікавими виявилися різноманітні інсталяції зроблені з речей біженців, їх супроводжував короткий текст. Саме ці речі перетворюють загальне поняття “біженці” на конкретних людей, особистостей, що страждають і люблять, плачуть та радіють. Повертаючись зі Штутгарту студенти ділилися враженнями про почуте та побачене. Ввечері на учасників чекав перегляд фільму “Denial”, прем’єра якого в Європі відбудеться лише у квітні. Фільм присвячений Холокосту і його вже презентували в Освенцимі, про який і йде мова в стрічці. “Denial” нікого не залишив байдужим. Сцени з Аушвіцу викликали у студентів спогади про відвідування меморіалу в Освенцимі під час першої частини семінару “Learning from History”, саме тому кожне слово, кожна емоція героїв фільму відкликалися в серцях учасників так пронизливо і щиро.
Зранку знову робота в групах, творчість, старання, генерування і втілення ідей – усі наполегливо і натхненно працювали над своїми проектами, іноді перериваючись на каву і короткі звіти про досягнення. Вечір був особливим, організатори та учасники зібралися разом в чудовому пабі на території замку. За жартами, іграми, спілкуванням і повною взаємною інтеграцією мов і культур час пролетів непомітно.
Останній день семінару виявився найвідповідальнішим та був присвячений презентації проектів. Студенти відчули щире задоволення від результатів спільної роботи, гордість не тільки за свої досягнення, але й за успіх всієї команди, та дуже раділи позитивним відгукам організаторів. Кожен учасник усвідомив, що здатен зробити гідну, велику справу, в змозі чітко виразити свою думку і вона буде почута. А потім – треба було прощатися і це було найважче – сльози і останні загальні фото, обійми і слова вдячності. Спільні емоції і враження дуже поєднують і згруповують, всі учасники з різних країн стали добрими друзями за дуже короткий час.
Проект “Learning from History” збагатив його учасників не просто освітнім та культурним досвідом. Семінар допоміг кожному студенту розширити власний світогляд щодо охорони прав людини від впливу інформації, спрямованої на розпалювання ненависті та ворожнечі, поглибив їх знання про те, як протидіяти пропаганді спрямованої на розпалювання ненависті та розвинув навички міжкультурної комунікації, сприяв розвитку критичного мислення студентів, розширив їх кругозір, допоміг відмовитися від упереджень і стереотипів, навчив дискусії та активному пошуку шляхів для вирішення проблем, а головне – подарував друзів. Кожен учасник докладе максимум зусиль, щоб відбулася третя частина проекту і, якщо запитати студентів, чи поїхали б вони знову на семінар, відповіді не чекайте – вони вже пішли збирати речі і документи на візу.
Мілана Юрах, Наталія Михайлова, Роман Косюг,
Богдана Гева, Аліна Борщенко, Максим Корольов,
студенти факультету іноземних мов