Сьогодні, 16 лютого, військові кропивницького 3-го полку спецпризначення вшанували пам’ять своїх побратимів капітана Юрія Бутусова та старшого сержанта Віталія Федитника, які рівно два роки тому загинули у бою з регулярними військами РФ поблизу Дебальцевого.
Спецпризначенці вишикувались на плацу військової частини. Перед ними виступив в.о. заступника командира полку по роботі з особовим складом капітан Сергій Францискевич.
“Два роки тому, сумлінно чесно і добросовісно виконуючи свої обов’язки, загинули наші військовослужбовці – командир групи капітан Юрій Бутусов та командир відділення старший сержант Віталій Федитник. Вони назавжди залишаться в нашій пам’яті, в наших серцях. Вони назавжди залишаться взірцем виконання свого військового і громадянського обов’язку. Вони будуть прикладом для наших нащадків, для молодого покоління, яке відвідує наш музей і чує наші розповіді”, – сказав капітан Францискевич.
На шикування до полку завітали рідні загиблих героїв, а також сестра та дружина полоненого військовослужбовця старшини Сергія Глондара, який разом з молодшим сержантом Олександром Коріньковим рівно два роки тому потрапили у полон і донині перебувають там.
“Ми не забуваємо наших побратимів, які на превеликий жаль вже два роки перебувають у полоні – Сергій Глондар та Олександр Коріньков. Але ми плекаємо надію, що вони незабаром стоятимуть разом з нами у строю. Командування частини і рідні роблять все можливе, щоб прискорити той час, коли вони будуть з нами”, – наголосив в.о. заступника командира полку по роботі з особовим складом.
Капітан Францискевич згадав також і про тих побратимів, які нині вважаються зниклими безвісти – старший сержант Віталій Зіноватний, солдат Роман Рикалов та Олександр Яремчук. Офіцер висловив сподівання, що ці спецпризначенці також незабаром повернуться до рідних та близьких.
Під час шикування військові хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих героїв-побратимів.
Про обставини надскладної операції, яку спецпризначенці виконували поблизу Дебальцевого, розповів побратим загиблих військових. Він вижив у тому бою, але побував у полоні російських військових.
“Ми виконували завдання із супроводу військової колони, яка вивозила загиблих і поранених. Ми зайшли у Дебальцеве, завели туди колону з продуктами і обмундируванням, тобто все, що було необхідно нашим солдатам. Через постійні обстріли міста попередні декілька днів звідти не могли вивезти загиблих і поранених. Виводячи цю колону, при виході з міста Дебальцеве, ми потрапили у засідку. Обстрілювали нас російські регулярні війська. Саме до них ми потім потрапили у полон”, – розповів спецпризначенець.
За його словами, усі розуміли, що на той час навколо Дебальцевого замикався котел і місто постійно обстрілювали з артилерії, але ніхто не дав задню. Про загиблих командирів капітана Юрія Бутусова та старшого сержанта Віталія Федитника боєць розповів, що хлопці були справжніми професіоналами своєї справи, мужніми воїнами.
Боєць розповідає, що поки був у полоні, він для себе зрозумів, що його життя, як солдата, нічого не вартує порівняно з інтересами країни у якій він живе.
“Тобто рідна країна – понад усе”, – додав він.
Спецпризначенець говорить, що якби вони тоді потрапили у полон до, як він їх називає, “місцевих аборигенів” чи російських найманців, їх би убили прямо на місці.
“А так, як ми потрапили у полон до російських військових, вони вирішили зробити з цього сенсацію. На початку вони звичайно і били нас, і катували. Але надалі вони робили акцент на тому, щоб нас морально надломити. Постійно говорили нам, що ми непотрібні нашій дрежаві, Україна нас покинула. Але ж насправді все було не так”, – розповів мужній військовий.