«Завдяки таким людям ми, що при Божій помочі залишилися живими, повинні набиратись отого духа, того бажання працювати, жертвувати, щоби будувати рідну хату». Ці слова прозвучали з уст єпископа Української греко-католицької церкви Блаженнішого Любомира у фільмі «Чміль», який показали кіровоградцям сьогодні, 20 лютого, у другу річницю з дня загибелі Героя Небесної Сотні Віктора Чміленка. І це найточніша оцінка подвигу людини, яка віддала своє життя, відстоюючи право бути вільним.
Документальний фільм Ігоря Токаря «Чміль» – це не просто історія про життя та загибель беззбройного фермера з Бобринеччини Віктора Чміленка на Майдані від кулі снайпера. Це 40-хвилинний літопис життя людини «від землі», яка мала занадто низький больовий поріг до несправедливості, цінувала для багатьох такі незрозумілі поняття як честь та гідність.
Знятий і змонтований без професійної техніки і команди (однією людиною – Ігорем Токарем), фактично з нульовим бюджетом, фільм став найважливішою історико-культурною подією 2016 року на Кіровоградщині. Про це свідчить не лише смислове наповнення «Чміля», а й переповнений зал кінотеатру «Портал», сльози і схлипи глядачів під час перегляду, аплодисменти стоячи після показу. Хоча кожен по-своєму відреагував на стрічку: хтось плакав, а когось заціпило від емоцій і прозріння. Фільм показав Революцію Гідності крізь призму життя і подвигу однієї людини, достойного громадянина, люблячого батька та чоловіка.
Віктор Чміленко у фільмі оживає зі спогадів людей, які його любили, які з ним товаришували, які знали його всього лише день. Крізь призму їхніх спогадів перед глядачами постає прекрасна людина – смілива, відважна, відверта, чесна. Для Чміля не проблемою було потролити антимайданівців у Маріїнському парку, кинути «їжаків» під колеса беркутівцям, зробити зауваження знахабнілим мисливцям, а потім шукати справедливості під стінами прокуратури, оголосивши голодування. Використовуючи лише спогади тих, хто знав Віктора Чміленка особисто, і кадри з протистоянь на Майдані, Токарю без постановок і гри вдалося передати душу революції і людини. Якимось відомим лише для автора чином, фільм з документального перетворився на багатоплановий художній, з єдиною лише відмінністю: кожне слово і кожен кадр – це чиста правда, сучасна історія.
Де б не був Віктор Чміленко, щоб він не робив, проти кого не воював, його родина завжди була поруч. Якщо не фізично, то думками точно. І зараз нічого не змінилося. Це яскраво видно з розповідей дружини, яка і досі ліпить вареники з печінкою, які так любив її чоловік, і так не любили інші члени родини.
Читайте також: Фрагменти історії Віктора Чміленка: “Мене вражала його жадібність до знань”
«У нас немає повинності змінити світ, але ми повинні зробити все можливе, щоб він змінився», – любив повторювати Віктор Чміленко. А ще повторював: «Коли беззаконня стає законом, супротив стає обов’язком». І це для нього були не просто слова чи чергові політичні гасла. Це були його життєві принципи. Це ті меседжі, які автор фільму ніс до глядачів крізь історію життя однієї людини, звичайного фермера з Бобринецького району, Людини з великою душею.
«Ми зняли фільм про Віктора Чміленка, тому що він був нашим другом, тому що його історію ми знали дуже близько. Але про кожного Героя Небесної Сотні можна зняти такий фільм. І я сподіваюсь, що це чудовий приклад для тих, хто планує це зробити», – сказав після фільму найближчий друг Чміля Олексій Цокалов.
Ті, кому мало слів, можуть переглянути фільм «Чміль» прямо зараз. Автор виклав його у вільний доступ.
Автори фільму Ігор Токар та Олексій Цокалов подякували усім інтерв’юерам, які розповідали про Віктора Чміленка, а також кіровоградцям, які допомогли провести інформаційну кампанію по популяризації фільму: благодійний фонд Станіслава Березкіна «Добротвір», директор кінотеатру «Портал» Михайло Бежан, народний депутат України Олександр Горбунов, Ірина Саєнко, Олесандр Цертій, Юрій Козачинський, Павло Іванов.