У суботу, 1 червня, на подвір’ї Козацької гімназії НВО №21 у Кропивницькому зібралися випускники та вчителі різних років. Квіти, обійми, подяки, подарунки – школа над Інгулом відзначала сторіччя з дня заснування.
Про це повідомляє Перша електронна газета.
Уперше школа козацько-лицарського виховання відкрила свої двері у 1918 році, тоді вона була ще тільки земською школою. Ідея створити осередок, де дітям допомагатимуть не лише навчатися, а ідентифікувати себе українцем, належить Василеві Івановичу Каюкову, який очолив школу у 1990 році, почавши впроваджувати авторську концепцію національно-патріотичного виховання.
За його ідеєю, школа уявлялася школою-толокою, школою-берегинею зі своєю особливою структурою, до якої входили музейні кімнати, кімнати-лекторії імені Шевченка, Смоленчука, Карпенка-Карого, історії Українського козацтва та Запорізької Січі та інші подібні.
Ідею без перебільшення великого педагога продовжують втілювати в життя нинішня директорка Людмила Засінець разом із педагогічним колективом. Це відчутно з перших кроків, які ступаєш по коридору школи. Маленьку екскурсію нам провели вчителі української мови та літератури Оксана Даценко (до слова, донька Василя Каюкова) і Вікторія Заіка. Відразу захотілося стати першокласником у цій школі, бо все тут видається якимось близьким, рідним і глибоким. Ось портрети відомих діячів української історії – княгині Ольги, Богдана Хмельницького, Григорія Сковороди – це галерея «Світочі української духовності». А ось величезний мурал на всю стіну – козак Мамай… Картини хоч і створені не одне десятиріччя тому, та актуальності не втратили. Мабуть, бо живемо в такий час, коли країна знову потребує лицарів.
Школа ця незвичайна і зовні. Найперше, що дивує – це краєвид, яким можна милуватися відразу з подвір’я – широке синє плесо Інгулу з двох боків шкільного подвір’я. Плац і спортивний майданчик – в обрамленні крислатих дерев, які дають тінь у спеку і охороняють від вітрів.
А знаєте, що дарує кожен випускний клас школі? Групове фото і… вишиваний рушник. Тепер у коридорі на другому поверсі ціла галерея тепла.
“Це мій останній 11-й клас, то був останній випускний вечір старшокласників” – із сумом у голосі каже Оксана Василівна Даценко. Сьогодні школа, хоч і тримає у своїх стінах близько двохсот дітей, та вже два роки не навчає старшокласників, перейшовши до статусу ЗШ I – II ступенів.
Святкову атмосферу на заходах до 100-річчя школи створював Військовий оркестр 3-го полку спеціального призначення ім. князя Святослава Хороброго, виступи шкільних хореографічних колективів, пісні від студентів Центральноукраїнського педуніверситету та народного артиста України Сергія Дьоміна. Серед гостей свята у день святкування 100-річчя школи було чимало поважних осіб, переважна частина з яких – колишні учні і вчителі, а ще депутати міської ради і Верховної Ради України.
Слово для привітання мав і народний депутат України Станіслав Березкін, який не вперше побував на цьому подвір’ї – кілька років тому він вже приїжджав сюди із подарунками.
“Я радий привітати школу, яка має віковічну історію. У це важко повірити – але ці стіни протягом ста років випускали у світ дітей, точніше вже дорослих сформованих особистостей. Вони йшли у велике життя, маючи міцний фундамент. Ми всі з вами живемо заради дітей і я хочу вклонитися і подякувати педагогічному колективу цієї унікальної школи за те, що вони живуть і працюють заради наших дітей. Я дуже хочу, щоб кожна українська дитина жила у мирній країні, їздила у Крим у табір на відпочинок, щоб після закінчення школи нікому не довелося із зброєю в руках захищати батьківщину. Бажаю вам миру, процвітання, достатку і розвитку”!
Подарунком від благодійного фонду Станіслава Березкіна «Добротвір» став сертифікат на придбання покриття для підлоги.
Читайте також: На Хуторі Надія влаштували свято до Міжнародного Дня захисту дітей
Інна Тільнова для Першої електронної газети