Десятки успішних проектів, міжнародне визнання, навчання в Оксфорді – вчителька з Кропивницького, яка увійшла до 50 кращих педагогів світу розповіла, як завдяки підтримці рідних та близьких їй вдається встигати все.
Ім’я Ганни Дудіч зараз на слуху – вона єдина українка, яка потрапила у топ-50 педагогів світу – вийшла у фінал всесвітнього конкурсу «Global Teacher Prize». У лютому наступного року буде оголошено 10-ку кращих. У березні в Дубаї відбудеться всесвітня педагогічна конференція, де шляхом таємного голосування журі обере одного переможця – найкращого педагога світу.
Фінал всесвітнього конкурсу «Global Teacher Prize» – це далеко не перший проект у діяльності Ганни Дудіч. Завдяки інноваційним підходам до розвитку освіти у рідній кропивницькій гімназії ім. Т. Г. Шевченка, жінка успішно реалізує низку проектів один за одним, проводить уроки у співпраці з закордонними школами та залишається турботливою мамою та люблячою дружиною.
Про це та багато іншого Ганна Дудіч розповіла Першій електронній.
П’ятикласники видали книгу у видавництві зі світовим іменем
Випускниця КДПУ ім. В. Винниченка Ганна Дудіч уже 18-й рік працює вчителем англійської мови у гімназії ім. Т. Г. Шевченка:
«Це моя улюблена рідна гімназія, де робиться все можливе, щоб створити для вчителів гідні умови для розвитку та професійного вдосконалення. Якби не підтримка і доброзичливість з боку моїх колег, можливо, і не було б такого настрою щось робити. Адже кожного разу, коли ми приносимо чергову перемогу (я чи мої колеги) всі щиро один за одного радіють. Є бажання робити щось ще раз, ще раз і ще раз. Підтримка колективу – багато чого вартує», – розповідає пані Ганна.
«Global Teacher Prize» – це далеко не перший конкурс на рахунку Ганни Дудіч. Зокрема, педагог була вчителем року на міському рівні та має статус Microsoft Expert Educator:
«У 2014-му році я стала вчителем-експертом Microsoft і їздила у Барселону (Іспанія) на міжнародний глобальний форум під патронатом Microsoft, де мій проект посів друге місце серед більш ніж 200 різних інших проектів. У тому ж 2014-му виграла стипендію від автора підручників Headway і провела два тижні на навчанні в Оксфорді. Також їздила на Мальту – на семінар для вчителів, які задіяні в проектній діяльності та залучають до неї своїх учнів».
Зокрема, учні пані Ганни виграли можливість видати книгу, яку вони створили у 5 класі:
«Був міжнародний конкурс «Напиши книгу про свою країну». Треба було написати краєзнавчу книгу англійською мовою з власними ілюстраціями. Діти мої написали, виграли цей конкурс і книжку видало видавництво «McMillan». Як на мене, це чудовий результат, адже всі учні були зазначені як автори цієї книги. Вони тоді були в 5 класі. І в цьому віці вже були авторами англомовної книжки. Ще й власноруч проілюстрували її».
Пишемо листи не в зошитах, а реальним людям
Окрім грантових та конкурсних проектів, пані Ганна знаходить платформи для того, щоб її учні не тільки вчили теоретичну базу англійської мови, а й активно застосовували її на практиці. Наприклад, спілкувалися зі школярами з інших країн:
«Я намагаюсь не лише сама брати участь у проектах, а й залучати своїх дітей до проектної діяльності. І це дає свої результати. По-перше, діти не бояться спілкуватися англійською мовою. Вони бачать, що це дійсно мова спілкування, і знають, навіщо її потрібно вчити. Завдяки цьому, вони можуть, наприклад, взяти участь у скайп-конференції і поспілкуватися із дітьми з Китаю, запитати, як там проводиться навчання, дізнатися про традиції Великої Британії на лише з книжок, а поспілкуватися з однолітками з Британії по тому ж скайпу. Або писати листи не вчителю в зошиті – а учням із Чехії. Зараз ми очікуємо відповіді на ті листи. Це дійсно застосування мови в реальному житті».
Для того, щоб дати можливість своїм учням практикувати англійську в реальному житті, не потрібно далеко їздити. За словами Ганни, існує велика кількість спеціальних сайтів, абсолютно безпечних для дітей:
«Тут можна знайти собі школу-партнера і створювати з ними групи по листуванню або ж разом долучатися до певних освітніх проектів. Тобто обрати собі за мету, що саме ви хочете робити і як це пов’язати з навчальною програмою. Усі ці сайти створені вчителями для вчителів для того, щоб започаткувати проект, листування. Це все міжнародні сайти, які доступні всім вчителям. Це і eTwinning, PenPal Schools, Cambridge Penfriends, British Council Schools Online, IEARN, – розповідає Ганна і додає, – І, дійсно, це дуже цікаво, адже розвиває в учнів не лише вміння говорити англійською мовою, а й навички ХХІ століття – вміння співпрацювати з іншими людьми на спільний результат. Одним словом, це речі, які мусять розвиватися у сучасної людини. Ми повинні так вчити школярів, якщо хочемо, щоб наші учні, діти були успішними у майбутньому незалежно від того, яку професію вони собі оберуть».
Перша перешкода – ще не поразка
Завдяки перемогам у конкурсах, Ганна зібрала сучасний кабінет англійської мови, де є і окуляри віртуальної реальності, і планшети для дітей, і лептоп, і проектор. Усе це придбано на кошти, виграні у різних конкурсах та проектах.
«Мене ніколи не зупиняли невдачі. Якщо щось не виходило, я собі казала, що треба пробувати ще раз і ще раз. Так було і з «Global Teacher Prize» – я подавалася першого разу, коли цей конкурс тільки з’явився (2014-15 н. р.), але не пройшла. Це мене не зупинило. Я вирішила, що треба робити ще щось і зробити краще. Я люблю дух змагання. Тому продовжила працювати».
За умовами конкурсу, треба було описати свою проектну діяльність як педагога та показати, які вона дала результати. За рік Ганна Дудіч зібрала уже інший перелік проектів, удосконалила своє «конкурсне резюме» та спробувала ще раз:
«Я описала декілька проектів. Один із них – грантовий проект. Наша школа виграла грант на 2000 доларів в одному із конкурсів на розвиток шкільного підприємства. То був конкурс молодих шкільних підприємців. Діти придумали бізнес-план, описали його англійською мовою і розказали, яким чином можна заробляти гроші. Тобто відчули себе бізнесменами. Міжнародне журі оцінило їхні здобутки і ми стали одними з переможців на світовому рівні. Зараз учні хочуть на отримані гроші зробити собі рекреацію у вигляді Інтернет-кав’ярні, де вони зможуть у невимушеній атмосфері виходити в Інтернет. Там буде декілька комп’ютерів, диванчики. Це буде не просто шкільна комп’ютерна лабораторія. Навіть ті, хто не мають доступу до Інтернету вдома, зможуть тут попрацювати, пошукати інформацію, влаштувати скайп-конференцію із закордонними друзями і т.д.».
Коли є підтримка, у людини виростають крила
«Я завжди намагаюся знайти трохи вільного часу для того, щоб прослухати якийсь семінар, вебінар і долучитися до сучасних тенденцій у сфері освіти. А коли ти про це знаєш, його легко втілювати в житті», – розповідає про свою мотивацію до розвитку пані Ганна.
Як усе встигнути? Планувати свій час і розставляти пріоритети:
«Звичайно, тайм-менеджмент – це дуже важливо. Я намагаюся розподілити свій час так, щоб все встигати. І, звісно, доводиться розставляти пріоритети».
Родина не скаржиться на відсутність мами, адже саме сім’я у рейтингу пріоритетів для Ганни – на першому місці.
«Не дивлячись на те, що у мене сьогодні, наприклад, було 8 уроків, чергування по школі, і загалом досить насичений день, час на родину залишається завжди. Це святе. Так і має бути. По-іншому ніяк. Будь-який вільний час ми намагаємось проводити разом».
Ганна з чоловіком виховують 14-річного сина, який радо бере участь у маминих проектах:
«Син намагається вільно спілкуватися англійською мовою. І всі його друзі активно беруть участь у проектах, – каже Ганна і додає, – Більшість його однокласників і практично всіх у своїй групі, я знаю ще з пелюшок. Вони дуже активно долучаються до всіх моїх проектів і саме вони, скажімо так, найбільше разів ставали переможцями різноманітних глобальних проектів на міжнародному рівні. Бо вони один раз спробували успіх і побачили, що все реально, що все можливо. Зусиллями можна досягти перемоги. І вони хочуть це робити. Бачать у цьому певну мотивацію».
Як підтримка дітей поміж собою надихає, так і Ганна мотивується саме від того, що її оточують люди, які в неї щиро вірять і допомагають досягати мети:
«Підтримка друзів і сім’ї. Колеги на роботі вони завжди раді допомогти. Сім’я також мене розуміє і підтримує. Без підтримки – все було б дуже важко. З підтримкою у людини виростають крила і вона може досягнути будь-якої мети», – каже Ганна.
Чудова стаття про нашу дорогу коллегу. Вона,наспрввд1,заслужила св1тоао1 слави!