Важливо

Будні 34-го батальйону: як наші накрили «Январь» і «Какашку»

Воїн 34-го батальйону Дмитро Степаненко (селище Вільшанка Кіровоградської області) за часи служби в зоні проведення АТО, яка досі триває, назбирав чимало історій про важкі і цікаві будні солдатів і війну з сепаратистами.  Перша електронна газета продовжує публікувати фронтові історії з життя наших захисників.

На спостережному пункті ввечері зв’язуюся зі своїм земляком із 34-го батальйону:

– Шаляпіне, що вам видно у Горлівці з п’ятого клапана?

– Нічого особливого, лише під териконом «Какашка» зенітна установка стоїть.

– Зрозумів.

Уранці ми з Матільдою пішли на клапани «Квіточка» та «Акваріум» – до старих знайомих спостерігати в бінокль Горлівку. Чую вибух. Сєпарська рація відразу:

– Завхоз – Манамаху. Што там у вас за взриви?

– Па ходу нас абстрєлялі с безаткатнава арудія.

О, наші вирішили зенітку знищити!

Із того боку починають строчити з ДШК по третьому клапану (його з Горлівки найкраще видно). Третій довго не думав, влупив у відповідь із ДШК і міномета «Василька» по сєпарським позиціям навпроти себе. Москальня завела 120-мм міномети та дві самохідні гаубиці (САУ) і давай обстрілювати ділянку фронту з першого по сьомий клапани. Ті у відповідь теж застосували ДШК, зенітки, керовані протитанкові ракети, безвідкатну артилерію, міномети і кілька танків. За дві години свистопляски потроху почали затихати. Ми мали вже трьох поранених, і в цей момент вирішила включитися наша батарея 120-мм мінометів.

Сєпари звикли, що важке озброєння застосовують лише вони. І їхній блокпост «Январь» не очікував такого сюрпризу:

– Манамах, пєрєдайтє на мінамьоти, што еті ідіоти на целий кіламетер прамахнулісь, за сто мєтрав ат нас міни лєглі.

Наш коректувальник уважно вислухав, підправив координати і наступний залп був уже не 4, а 12 мін.

– Ви што дєлаєтє!? Прєкратітє агонь, сукі!!! – тіпався Январь. – Лажись!!! – зв’язок урвався.

– Так наши уже давно нє стрєляют, – ніяк не міг роздуплитися Манамах.

Гордий погляд коректувальника і… ще 12 мін на голову «Январю».

Кілька мін лягло недалеко від сєпарського спостережного посту на вершині терикону «Какашка». Коректувальник у рацію:

– 50 метрів правіше.

– Зараз поправлю.

– Якраз попадеш по верхівці терикону.

– Е-е-е, а ми не стріляємо по терикону, це хтось інший.

– Хто?

– А хто його знає… Що б це був за бій, та й без бардака?

Перестрілки досягли піку. Це всерйоз і надовго. Місцеві запропонували пообідати. Дивлюсь на Матільду:

– Треба поїсти, бо ми тут застрягнемо до вечора.

«Акваріум» за курганом посеред чистого поля. Проскочити до кінця бою неможливо.

Розвідка 17-го бату в цей час під шумок підійшла по зеленці до сєпарських бліндажів під трубами водогону і закидала їх гранатами. Через деякий час наша рація видає:

– Біля зрізаного терикону виїхав танчик.

Коректувальник мінометів лише руки потер, і майже відразу:

– Зупинити вогонь! Наказ начальника сектора: всім підрозділам до 15:25 припинити вогонь. Доповісти, як зрозуміли, – всі аж руки з досади опустили, старший посту:

– Прийняв… – переглянулися – 15:25.

– Суки-сєпари знову запросили перемир’я.

Але самі сєпари стрілянину не припиняють…

І тут ще один сюрприз дня: десь далеко за спинами знайомо гупнули 152-мм гаубиці. Коректувальник артилерії розтягнув щасливу либу від вуха до вуха. Зрозуміло. Артилеристам теж наплювати на генералів зі штабу.

У сєпарів і так вже закінчувався боєкомплект і натхнення, а після перших вибухів снарядів вони позабивалися глибоко в нори і затихли. Як і більша частина Горлівки.

Ми з Матільдою швиденько поспішили додому, обминаючи свіжі ямки від мін і дроти від керованих ракет (ПТУР). Над головами приємно шелестіли снаряди наших артилеристів. Коли проходили повз КПП другого клапана, черговий випхав голову з бліндажа:

– Розвідка, ви що, дурачки? Під час бою по полю шастати, – покрутив пальцем біля скроні і пірнув назад.

– Тобі добре, ти вдома!

О шостій вечора захекані, запилені і пропечені сонцем ми нарешті добралися до свого клапана на Топольки.

Це був один із небагатьох днів, коли перестрілку почали наші, та й закінчили її теж ми. Бій тривав з 10-ї до 20-ї години.

Дуже довгий день.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*