Напередодні Дня учителя в Новоукраїнській ЗШ І-ІІІ ступенів № 4 відбулося відкриття меморіальної дошки колишньому її директору 1963-1989 років Чернезі Василю Якимовичу.
Участь у цій непересічній урочистій події взяли: син Василя Якимовича – Ігор Чернега, міський голова Олександр Корінний, заступник міського голови Олександр Руденко, секретар виконавчого комітету міської ради Людмила Вишневецька, представники міського відділу освіти, колишні учні Василя Якимовича, його колеги, ветерани педагогічної праці, випускники та нинішні учні школи.
«Сьогоднішня подія- відкриття меморіальної дошки Василю Якимовичу Чернезі є продовженням іншої – присвоєнням нашому директору звання Почесний громадянин міста, – сказала директор школи Людмила Червоненко. Це стало можливим завдяки міському голові Олександру Корінному, підтримці депутатського корпусу і ініціативи наших вчителів. Відтак Василь Якимович першим зустрічатиме світанок, вітатиме поглядом учнів, педагогів, і усіх хто переступатиме поріг його рідної школи. І це дійсно його школа. Він був вимогливий, чесний, порядний, справедливий. Це про нього можна сказати його ж пророчими словами: «Героям усіх часів слава».
Дякуючи синові Василя Якимовича за зроблені за життя його батьком добрі справи, а головне за оті зерна любові до своєї України та людей, які він сіяв у своїх вихованцях, міський голова Олександр Корінний сказав:
“Говорять: людина живе доти, поки про неї пам’ятають, а колектив цієї школи зробив його ім’я безсмертним, а значить вічним”.
Кожен з виступаючих говорив про Василя Якимовича як про людину державницького масштабу, кожне слово якого було зерниною, яка проростала в душах його учнів і колег гарними рисами та думками.
«Людини такої глибини, такого масштабу я не бачив ніколи, – сказав у своєму виступі Володимир Шиптенко (був випускником та очолював очолював 4 школу). – Мені пощастило бути його учнем, колегою, а потім працювати з ним, коли займався освітянськими питаннями. Я вчився слухати його, як мудрого наставника, слова якого глибоко проникали в серця своєю правдою життя».
Ніби короткий екскурс життям Великої людини здійснила вчитель історії Наталія Мамалига. ЇЇ розповідь прозвучала, як поема життя не лише талановитого педагога, організатора, наставника, а й прекрасної людини, галантного чоловіка, хорошого батька, чоловіка, дідуся.
«Це була незвичайна людина. Його життєва історія розгорталась на фоні історії нашої країни. Дитинство бачило голодомор 32-33 років. Юність припала на Другу світову війну, солдатом і переможцем якої він став. А далі – Одеський історичний факультет і довгі, продуктивні роки саме в нашій школі. Василь Якимович – це блискучий педагог, чиї уроки історії були уроками історичної правди, свідком і активним учасником яких він був. Це справжній педагогічний менеджер, якому у 80-х роках вдалося «виходити» будівництво нової школи за кошти державного бюджету».
Наприкінці свого виступу Наталія Георгіївна висловила сподівання, що в майбутньому ім’я Василя Якимовича буде присвоєно і самій школі.
Після відкриття меморіальної дошки сином Василя Якимовича та директором школи на знак глибокої поваги та шани усі бажаючі поклали квіти до меморіальної дошки. Це ім’я назавжди увійшло в історію міста та школи, як ім’я людини велич якої не в займаній посаді, а у ставленні до людей і життя.
Олена Комісаренко для Першої електронної