Важливо

Поради психолога демобілізованим військовослужбовцям та їх сім’ям

Травматичні переживання, участь у бойових діях з обстрілами і  жертвами не можуть не змінити особистість. І це нормально – людина вже точно не та, що була до участі в АТО.  Ситуації надзвичайної самовіддачі, подолання втоми і тривоги неминуче позначаються на психіці людини. Можуть проявитися у розладах психічної діяльності, а також до неможливості соціалізуватися у мирному суспільстві при їх поверненні із зони проведення антитерористичної операції.

Психіка змушена була перебудовуватися зі звичного режиму на те, щоб вижити в нових, військових умовах. А потім, повертаючись до мирного життя, вона ще деякий час живе за правилами війни. При попаданні демобілізованого до мирного середовища існує ймовірна загроза проявів сприйняття навколишнього середовища через «військову призму дійсності», замкнутості в собі,  тривоги щодо зміни ставлення сім’ї до  нього, відчуття боязкості за свою сім’ю, щоб сім’я не дізналася про жахи війни. Кожному члену сім’ї важливо розуміти  причини поведінки учасника бойових дій для того, щоб допомогти йому впоратися з його внутрішніми проблемами.  

Тому існує необхідність психологічної допомоги людям, які повернулися із зони АТО, а також їх близьким.

Слід   пам’ятати, що для повернення демобілізованого учасника АТО до звичного життя необхідні час і терпіння.  

Проблеми, які можуть продовжуватись місяцями, впливають на стосунки у сім’ї, роботу та загальне самопочуття, якщо ними не займатися.

Військовослужбовець може намагатися подолати стрес за допомогою алкоголю, наркотиків, емоційного і фізичного дистанціювання або самоізоляції.  Якщо  подібні наслідки спостерігаються у поведінці бійця потрібно звернутися за допомогою до психолога.

Також члени сім’ї можуть подумати про отримання психологічної допомоги, якщо у людини помітний  дистрес (знервованість)  у  сімейних  і

соціальних взаємовідносинах  спостерігаються часті та інтенсивні конфлікти,

недостатня комунікація, уникання відповідальності, якщо на роботі, у навчанні або іншій соціальній групі виникають проблеми, а саме  часті прогули, конфлікти, неможливість вкластися у терміни, низька продуктивність роботи, часті дуже сильні депресивні або ж агресивні настрої,  часті нав’язливі думки, спогади або «картинки» із зони  бойових дій, постійна надмірна настороженість або ж надмірна готовність.

Визнати  проблему може бути дуже важко адже військовослужбовець

може думати, що справиться самотужки, що хтось інший не допоможе, може

вірити у те, що проблеми розв’яжуться самі по собі, занадто соромитися або ж боятися говорити з кимось про власні проблеми.

Члени сім’ї повинні знати, що такі емоційні або ж психологічні проблеми не є ознакою слабкості і не свідчать про психічне захворювання. Травми, рани, включаючи  психологічні, вражають хоробрих та сильних так само, як і інших людей. Потрібно пояснити своєму демобілізованому військовому, що пошук вирішення проблеми є ознакою сильної і зрілої людини.

Успішність подолання наслідків стресу:

  1. Усвідомлення наявності посттравматичного синдрому.
  2. Своєчасне звернення за психологічною допомогою.
  3. Налаштованість на успішність реабілітації та адаптації.
  4. Підтримка найближчого соціального оточення (сім’ї, друзів,колег).
  5. Уникнення додаткового психологічного навантаження, яке провокує виникнення травмуючих ситуацій.

  Для психологічного відновлення демобілізованого важливі кілька моментів:

–        обговорюйте та плануйте Ваші спільні дії із сім’єю, друзями, колегами;

–        перестаньте оцінювати те, що відбувається;

–        відновлюйте здорові соціальні зв’язки: звичайно, дайте собі час на самотність,  але поступово залучайте близьких і друзів до спільної активності, не уникайте спілкування  з ними;

–        визначте першочергові потреби. Якщо у Вас є поранення, зосередьтеся на реабілітаційних та медичних заходах, думка «заживе саме» може не спрацювати.

Не слід забувати той факт, що одним з частих відчуттів у членів сім’ї, в якої є військовослужбовець  –  це депресія. При поверненні військовослужбовця з  АТО, члени родини можуть відчувати почуття душевного болю або втрати по тій людині, яким військовослужбовець був до потрапляння до зони бойових дій.  Однак необхідно пам’ятати, що процес становлення сім’ї після повернення бійця  із зони бойових дій – це обопільний процес, який потребує більшого часу ніж при виникненні звичайних розбіжностей та сварок. Адже можливо справитися з негативними почуттями, якщо прийняти їх не як прояв чиєїсь провини та помилки, а зрозуміти, що вони виникають як реакція на отримані травму та стрес.

Члени родини можуть знизити ймовірність негативних проявів поведінки демобілізованого військовослужбовця, якщо:

  • надавати військовослужбовцю можливість проводити якусь частину         вільного часу віч-на-віч із кожним членом родини або близьким другом;
  • підтримувати його у стосунках з іншими, але в той же час також надавати йому якийсь час провести наодинці з самим собою;
  • надавати можливість проводити певний час з бойовими друзями та товаришами;
  • проводити спільний час з військовослужбовцем при різноманітних обставинах (прогулянки, відвідування театрів, тощо);
  • висловлювати впевненість в возз’єднанні родини та вирішенні будь-яких проблем;
  • розподілити домашні обов’язки та обговорити ймовірні нові зобов’язання;
  • поважати думки та дії кожного, при потребі йти на компроміси.  

Окрім рекомендацій, які можуть сприяти пришвидшенню адаптації демобілізованого учасника АТО до мирних обставин, існують й ті рекомендації, через порушення яких може виникати загострення негативних проявів поведінки бійця.

Члени родини, до якої повернувся демобілізований учасник бойових дій не повинні допускати:

  • тиску на бійця, щоб він в свою чергу розповів про свій бойовий досвід,

адже він може бути не готовий розповісти про події, які трапилися з ним на

території проведення АТО. В свою чергу, в момент розповіді військовослужбовця про відповідні події – не зупиняйте його;

  • оцінки дій демобілізованого військовослужбовця;
  • вказівок, що «треба» робити військовослужбовцю;

–  використання установлених виразів або кліше («Війна – це пекло», «Якщоти вже повернувся, можеш залишити все у минулому»  тощо). Замість цього краще висловити бійцю свою турботу та переживання за нього.

Для того, щоб адаптація демобілізованого з зони АТО пройшла успішно

потрібно:

  • дати бійцю зрозуміти, що  Ви зацікавлені почути про його почуття  та досвід;
  • допомогти  Вашому військовому висловити свої почуття  словами,  не сперечатися і не перебивати його. Повторіть те, що Ви почули, щоб впевнитися, що зрозуміли  правильно, та ставте додаткові запитання, якщо Вам  потрібно знати більше;
  • розповісти демобілізованому з зони АТО, що Ви відчуваєте до нього;
  • відвідати  психолога . Всі розмови є конфіденційними та регулюються Етичним кодексом психолога і не вносяться у медичну історію військового;
  • запропонувати  бійцю  поспілкуватися  з іншими  військовими,  які теж можуть розказати про власні відчуття.

Якщо після повернення додому ваш військовий часто проявляє до вас злість та агресію домовтеся з ним, що кожен з вас у будь-який час може взяти

паузу, оголосити тайм-аут, після оголошення якого з’ясування стосунків відразу ж  припиняється. Під час тайм-ауту не концентруйтесь на тому, наскільки сильно ви відчуваєте злість або образу. Замість  цього продумайте,

що ви будете говорити про речі, які вас хвилюють, і як вирішуватиметься питання.  Після того, як тайм-аут закінчиться, по черзі проговоріть шляхи вирішення питання. Слухайте, не  перебиваючи один одного. Не починайте розмову зі  звинувачення, говоріть від свого імені. В розмові потрібно бути

відкритим та толерантним до ідей один одного. Не використовуйте критику

один до одного. Зосереджуйте увагу на тому, у чому ваші думки сходяться, що, на думку вас обох, може спрацювати у вирішенні проблеми.  Обов’язково узгоджуйте разом ті рішення, які ви приймаєте.

Ви маєте знати і розуміти, що гнів військового спрямований не на Вас або Ваших дітей. Поясніть дітям причини труднощів, не вдаючись у подробиці. Важливо дати зрозуміти дітям, що вони у цьому не винні.

При потребі знайдіть власні джерела підтримки. Звертайтесь до сімейних або ж соціальних центрів, продовжуйте шукати ту підтримку, яку потребуєте.

Дозвольте іншим допомогти Вам. НЕ ВСІ РАНИ ВИДИМІ, АЛЕ ВСІ ПОВИННІ БУТИ ЗЦІЛЕНИМИ.

Психологи групи по роботі з особовим складом Кіровоградського обласного військового комісаріату.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*