Український письменник Василь Шкляр принципово підтримує українську назву для Кіровограда. В інтерв’ю кореспонденту Першої електронної газети письменник зізнався, що йому дуже прикро, що в такому місті як Кіровоград ще дуже багато вати, яка підтримує імперську назву Єлисаветград. «Якщо я приїду до Вашого міста, то це буде Інгульськ, до Кіровограда я не приїду!», – сказав як відрізав Василь Шкляр.
На фестивалі нескореної нації у Холодному Яру Василь Шкляр презентував свій майбутній роман «Чорне Сонце», який за припущенням письменника, має порадувати читачів уже через 1,5 місяця.
Елітарна гутірка з Василем Шкляром була надзвичайною. І почалася вона з обговорення народного роману, лауреата народної премії 2010 року «Чорний Ворон». Пан Василь поділився своєю життєвою історією про те, як вплинув цей роман на свідомість українців:
– Я часто згадую, як ще за кілька років до Революції Гідності на презентації роману «Чорний Ворон» мене запитували: “Коли ж підніметься народ проти цієї окупаційної влади?”. Я відповідав: “Чекайте, підростає покоління, яке народилося за незалежності і воно скаже своє слово”. Я відчував, що те покоління навіть не у Львові, не у Франківську, а саме на Сході, коли у Кривому Розі до мене підійшли молодесенькі хлопці і сказали: “Пане Василю, ми прочитали «Чорного Ворона», покажіть де вмерти за Україну!”. Я сказав: “Хлопці, поки що помирайте від кохання, вже близько вже той час…” Потім я зустрів цих хлопців на Майдані, знов таки, з нашим чорним холодноярським прапором, потім вони пішли воювати в «Азов». Я поїхав до них і вони мене зустріли – з прапором, на якому з одного боку майоріли слова Шевченка: «І повіє огонь новий з Холодного Яру», а на другому боці – наша українська ідея «Воля України або смерть». Я підтримую постійні зв’язки з тими хлопцями, я дуже люблю своїх земляків черкащан, я дуже люблю галичан, але особливий сентимент у мене до хлопців зі сходу, які так само як ми горять холодноярською ідеєю.
Василь Шкляр розповів про те, як зародилась ідея написання роману про наше сьогодення, про війну на сході України. Зізнався, що не збирався писати роман про сьогодення, адже притримується думки, що повинен пройти час, за який ми маємо осмислити та проаналізувати те, що називають антитерористична операція. Проте, пан Василь кардинально змінив свою позицію щодо цього:
“Нещодавно я знайшов таку історію, яка не давала мені спати. Я написав невеличкий роман «Чорне сонце», це саме про тих хлопців із полку “Азов”. Роман ще гарячий, тільки вигнаний з принтера, надісланий до видавництва, через півтора місяці він побачить світ”.
Гостям фестивалю пощастило, оскільки їм випала унікальна нагода почути уривок із майбутнього роману та ще із уст письменника. Роман Василя Шкляра «Чорне Сонце» – це історія, яку він присвятив сучасним героям, бійцям за свободу України.
Після офіційної частини нам вдалося поспілкуватись з паном Василем та поставити йому основне питання – про майбутнє перейменування Кіровограда і почули цілком сформовану і аргументовану думку.
“Дуже прикро, що в такому місті як Кіровоград ще є багато вати, яка хотіла б мати назву Єлисаветград. Тобто, люди, які знаходяться під сильним впливом «руского міра» – або манкурти, або переселенці… Я навіть не знаю, що це за контингент. Ми давно, навіть люди, які далеко від Кіровограда, плекали мрію, як перейменувати. Ви знаєте, були різні варіанти – Тобілевичі, Златопіль, тепер зупинилися на Інгульську – це прекрасна назва, адже традиційно українські міста називалися за назвою річки. І якщо я буду їхати до вас у гості, я приїду в Інгульськ, а не Кіровоград.
Єлизавета Красніченко для Першої електронної газети