Важливо

Про українського комісара Катані ‒ Артема Ситника з Кіровоградщини

Ще два роки тому створення Національного антикорупційного бюро видавалося нереальним і недосяжним проектом у нашій країні. Головного антикорупціонера країни обирали довго і прискіпливо, створивши цілу методику, запросивши низку експертів з України та з-за її меж. У четвер, 16 квітня, стало відоме його ім’я. Ним став наш земляк Артем Ситник, родом із Компаніївки. 

Конкурентами Артема було 176 осіб, серед яких заступник голови парламентського комітету з боротьби із корупцією Віктор Чумак, старший науковий співробітник інституту держави та права ім. Корецького Микола Сірий та інші маститі адвокати та правники. Чи полетять голови найбільших корупціонерів країни з появою голови АКБ? Чи вдасться панові Артему підібрати команду таких же принципових і фахових юристів, які б устояли перед спокусою грати під чужу сопілку? Рідні і друзі Артема Ситника упевнені: в нього вистачає амбіцій та професійності керувати таким потужним і надзвичайно важливими органом.

Артем Ситник народився в 1979 році в Компаніївці. Закінчивши школу з золотою медаллю, вступив до Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого. З 2001 року працював помічником прокурора Ленінського району міста Кіровограда, потім слідчим і старшим слідчим. У серпні 2008 року був переведений на посаду начальника слідчого відділу прокуратури Київської області. Звільнився у 2011 році за власним бажанням ‒ через «незгоду з політикою режиму Януковича, криміналізацією правоохоронних органів, згортанням боротьби з корупцією, абсолютним непрофесіоналізмом і ангажованістю режимом тодішнього прокурора Київської області» (цитата з автобіографії). Розслідував у той час більше 300 кримінальних справ, у тому числі щодо корупційних злочинів.

З 2011 року займався адвокатською практикою в адвокатській фірмі «Юридичні гарантії». Одружений (із дружиною познайомився в університеті, вона родом із Сімферополя), має двох дітей: 11-річного сина Микиту та 4-річну доньку Поліну.

На повне формування і набір персоналу Бюро за законом відводиться 6 місяців від дати набуття чинності закону про бюро (25 січня). Отже, вже до 25 липня директор Бюро має сформувати сім регіональних управлінь та набрати до 700 осіб персоналу, з яких до 200 мають бути начальницького складу. За словами Артема Ситника (він уже встиг дати коментарі низці телеканалів), до складу Бюро можуть увійти його колишні конкуренти на цю посаду.

Нагадаємо, завдання Національного антикорупційного бюро ‒ протидія кримінальним корупційним правопорушенням, вчиненим вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці.

Що кажуть про головного антикорупціонера країни його земляки? 

Компаніївка виграла джек-пот – тепер це селище ризикує найпершим очиститися від корупції, адже як інакше може бути, коли голова антикорупційного бюро – родом з цього селища. Звісно, це жарти, але компаніївці пишаються тим, що їхнє середовище виплекало особистість, яка виросла до чиновника такого високого рангу.

Олександр Маслюков, Компаніївський селищний голова, двоюрідній брат Артема Ситника:

Ми разом з Артемом виростали, ходили в одну школу, бігали на рибалку, все літо проводили на спортивному майданчику. Він був гуманітарієм, любив історію. У дитинстві кожне свято Нового року зустрічали у його бабусі Шури. Артем із самого школярства був цілеспрямованим. Пам’ятаю, в старших класах він ділився мрією вивчитися у Харкові на прокурора. Я думав, що це нереально для сільської родини вивчити дитину в Харкові. А його мрія збулася. Його батьки вклали в сина усе, що мали: душу, кошти. Мама за професією вчитель початкових класів, тато – начальник Компаніївського райавтодору.

Коли Артем став одним із претендентів на голову Антикорупційного бюро, ми спочатку сумнівалися в його успіхові, адже всі знають, в якій країні ми живемо. Дуже переживали, коли відбувався відбір. Артем мислить по-новому. Це якийсь промінь світла в цій пітьмі чиновників і корупціонерів. Як і в дитинстві, він поставив собі мету і досяг її. Він має сили боротися з системою, це буде дуже важка робота, проте в Артема, повірте, є потенціал. У нашій країні побороти корупцію буде дуже важко, адже ця хвороба сидить глибоко майже в кожному українцеві. Віримо, що Артем зможе багато зробити для того, щоб почати її викорінювати.

Ярослава Токар, голова благодійного фонду «Крила», м. Київ:

‒ Ми росли з Артемом в одному дворі в Компаніївці. Його мама була моєю першою вчителькою ‒ надзвичайним учителем з великої літери. Тож і сина виховали порядною людиною, з повагою до людей. Як на мене, навіть у суворості трішки. Він був завжди наполегливим у навчанні, принциповим у роботі, ніколи нікого не ображав. У нашому дворі він був єдиним хлопцем і єдиним джентльменом.

Сергій Миколайович Ситник, батько Артема:

‒ Я до останнього дня не вірив у те, що Артем переможе в конкурсі на голову Антикорупційного бюро. Це не значить, що я не вірив в сина, це інше. Навіть зараз важко переосмислити те, що трапилося, і усвідомити, яка робота чекає на нього. Але він справиться, в нього достатньо амбіцій, знань і наполегливості. Артем із самого дитинства був дисциплінованим і організованим хлопчиком. Любив ходити до школи, вчити уроки. Багато читав, любив спілкуватися з людьми, їздив на змагання. Я з ним тільки один раз їздив вступати у Харків, а далі він уже сам: закінчив з червоним дипломом, сам шукав роботу. Нам було дуже важко тягнути платне навчання в Харкові, але він не підвів. Я ним пишаюсь і пишався б навіть якби він не став таким високим чиновником, адже знаю його рівень. А те, що він молодий, то цей недолік дуже швидко минає.

На жаль, нам не вдалося поспілкуватися з колишніми колегами Артема Ситника по роботі в прокуратурі Ленінського району м. Кіровограда – троє його колишніх співробітниць відмовилися ділитися своїми спогадами про пана Артема.

Призначення голови Національного антикорупційного бюро – це лише перший крок, який однак дозволить відзвітувати Європі про наші потуги в боротьбі з корупцією, налякати тих, у кого рильце в пушку, та вселити надію на те, що Україна здатна вилікувати цю хронічну хворобу під назвою «корупція».

Інна Тільнова, Нова газета

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*