Траурна церемонія в районному центрі проходила сьогодні, сам похорон планується завтра у рідному селі загиблого Ігіта Гаспаряна.
У Бобринці біля будівлі РДА зібралося близько тисячі людей з міста і сіл району. Ігіта Гаспаряна, жителя села Червонопілля Бобринецького району, знали далеко за межами рідного села, він був веселої вдачі, грав у футбол за рідне село, потім – за свій технікум у Бобринці. Коли був мобілізований, на бронежилет кошти йому зібрала уся громада.
Ігіт народився 8 березня 1986 року у вірменському селі Нор Аманос Астаранського району. Згодом на початку 90-х його сім’я переїхала до невеликого українського села. Закінчив сільську дев`ятирічку, вчився у Бобринці на агронома, займався спортом і художньою самодіяльністю. У квітні був призваний до 17-го батальйону територіальної оборони. 10 лютого загинув на блокпосту біля села Майорськ (неподалік Горлівки) під час бою з диверсійно-розвідувальною групою. В бою також загинув ще один житель Кіровоградщини — сержант Вадим Харті (1987 року народження), родом з Ульянівки.
Історія загибелі двох кіровоградців 10 лютого, за словами їх товаришів по службі, така: на один з опорних пунктів (а їх у районі Майорську три) напала ворожа ДРГ, диверсійно-розвідувальна група. Вадим Харті, що знаходився в укріплені з бетонних блоків, відстрілювався, знищив командира ворожої ДРГ і загинув у бою сам. Після того в оточення потрапив другий опорний пункт, де у бліндажі знаходився Ігіт Гаспарян і ще декілька людей. Ігіт після чергування ліг спати, його колеги якраз виходили з укриття заступати на зміну. Там їх чекали диверсанти, які підійшли одночасно з трьох боків до цього опорного пункту. Тим двом солдатам, що вийшли, озброєні вороги під дулами автоматів наказали залишити зброю і підняти руки. Вони почали тікати (поруч була лісосмуга), одному вдалося втекти, другого поранили і взяли в полон. На даний момент його вдалося обміняти. За чутками, до полоненого застосовували тортури. Зараз він знаходиться у шпиталі у Харкові.
Ігіт Гаспарян відмовився здаватись ворогу, почав відстрілюватись. Був смертельно поранений пострілом з підствольного гранатомету. Власне, завдяки спротиву Гаспаряна два бійці і отримали можливість зробити спробу втечі. Завдяки Гаспаряну інші захисники блокпосту почули постріли і вступили у бій.
Завтра на церемонію поховання героя в рідному селі прибудуть бойові побратими з 17-го батальйону територіальної оборони.
Євген Манженко для Першої електронної