Важливо

Сам собі військовий психолог (поради до часу, 1 ч.)

Світлана Листюк
Журналістка
Світлана Листюк
Журналістка

Події, які розвиваються в нашій країні в останні місяці, показують, що на волонтерстві лежить тяжка, але підйомна ноша – збір коштів для військових, які беруть участь в АТО, підтримка рідних, допомога в лікуванні і багато іншого. Проте часто за матеріальним ми забуваємо про духовне. У той час як сотні військових повертаються додому з психологічними травмами, їхні біди не такі помітні, як, наприклад, поранених внаслідок обстрілу «Градами» чи мінометами. 

Аналіз наукової літератури показує, що з-поміж усього масиву інструкцій та книг немає спеціальних посібників для військових, які перебувають у зоні воєнних дій. Ця «захалявна віртуальна книжечка», підготовлена практичним психологом Оленою Каліман, є спробою заповнити цей пробіл і допомогти нашим хлопцям безболісно сприймати те, що відбувається навколо.

Збірка складається з трьох частин: психологічних порад, розділу «Для душі» та розділу з порожніми сторінками – для творчості.

Військова адаптація – складний захисний механізм пристосування людини до нових умов. Основними труднощами адаптації під час військових операцій є ізоляція бійця від сім’ї, звичного кола друзів, благ цивілізації, неухильне виконання наказів керівництва. Наскільки швидко бійці зможуть адаптуватися до умов військової служби часто залежить життя самого бійця та його побратимів. Для швидкої успішної адаптації пропоную заглибити у психологію людини, що знаходиться в екстремальних умовах бойових дій.

Побут
Недосконалий побут спершу сприймається як пригода, потім починає дратувати, починається безсоння, бійцям важко «відключитися», відпочити. Причиною роздратування побутом є порушення потреби людини в безпеці, внутрішній конфлікт. Тому рекомендовано перш за все розглядати побутові труднощі як перше випробування, використовуйте силу волі та почуття гумору.

Вплив видів бою та умов бойових дій на психіку бійця
Видів бою виділяють три: наступ, оборона, відступ. Наступ є найбільш сприятливим видом бою, оскільки бійці мотивовані на перемогу, наступальна операція є панівною відносно противника позицією. У наступі з’являється боєве збудження, азарт, що бере гору над страхом, ваганням, мобілізує особисті можливості. Позитивним під час наступальної операції є використання бойового кличу, приклад керівництва. Відступ несе в собі більше негативно зафарбованих емоцій, таких як злість, гнів, розчарування. Оборону не можна назвати нейтральним впливом на психіку, затамована агресія, яка не знаходить вихід теж породжує роздратування, прояви вербально (словесної) агресії до оточуючих. Для формування правильної мотивації під час оборони і відступу важливим є роз’яснення її цілей та завдань кожного учасника, груповій аналіз попередніх військових дій. Однак під час бою всі ці види можуть перетікати з одного в інший. Завдання бійця – бути сконцентрованим на виконанні завдання, відчувати всю міру відповідальності за свої слова та дії в першу чергу перед собою.
Також не останнім фактором, що впливає на психіку комбатантів (від фр. боєць, воїн) є вид зброї та підрозділ військ. У ході спостережень з’ясовано, що найменш психологічно травмовані після бою бійці авіації – пояснюється це тим, що пілоти сприймають ворога не як людину, а як об’єкт для знищення. Танкісти теж у цьому плані більш захищені, оскільки ворог сприймається на відстані. Стрілецька зброя та бій у відкритій місцевості є найбільш незахищеними в психологічному плані. Людина не народжується з бажанням убивати, тому солдатам-новобранцям в перестрілці важливо мати бар’єр у вигляді блок-посту, чи укриття з піска, головне – мати бар’єр з супротивником, навіть якщо він тільки психологічний.

Страхи
Однимі з найсильніших факторів впливу на поведінку комбатанта є страх. Страх – це складна емоційна реакція, яка, при всій її негативності на полі бою, є механізмом захисту людини. «Ноги» страху «ростуть» від інстинкту самозбереження, закладеного природою. В історії описані багато випадків, коли саме страх рятував людське життя. Страх смерті, страх контузії, страх зради, страх полону – це не весь перелік страхів, що супроводжують бійця. Особливу увагу командирам слід приділяти «танкобоязні», «літакобоязні», «мінобоязні». Часто причиною цих явищ є недостатня поінформованість солдатів про механізми роботи військової техніки, не складеність алгоритмів дій у разі контакту з об’єктом страху. Важливо зрозуміти, що в контексті бою саме страх є спонукачем до дій та особистим захистом одночасно, він мобілізує можливості організму, не дає відволікатися на дрібниці. А подолання страху і є сила волі по суті. Не відволікайтеся на власне почуття страху та боротьбу з ним, займіть іншими речами руки та голову.

Паніка ‒ головний ворог
Проте, хоч страх і є механізмом захисту, коли він виходить з-під контролю свідомості починається паніка, вмикається психологічне зараження, формуються негативні установки та мотиви поведінки. Колективною формою страху є паніка – стан масового страху перед реальною або уявленою небезпекою, яка наростає в процесі взаємної індукції, що блокує здатність воїнів реально оцінювати обстановку, мобілізацію вольових ресурсів і організацію спільних цілеспрямованих дій. Доведено той факт, що люди, які досить довго мають вузьке коло спілкування, добре емоційно відчувають один одного іншими словами навіть без слів передається настрій. У військовій психології є навіть особливий термін «колективні настрої» – це найбільш рухомий елемент психології, який швидко перекидається на велику людську масу «психічно заражаючи» її. Тут вже вступає в силу закон наслідування. Причому сила наслідування триває з однаковою швидкістю як позитивними, так і негативними прикладами поведінки. Найважливішою якістю групових настроїв є динамізм – перехіді з однієї форми в іншу, зі свідомої у безсвідому, з відкритої в закриту. В обстановці бою постійно проявляються протилежні настрої: з одного боку – збудження під час наступу, екстаз вдалої атаки, а з іншого – груповий страх, приреченість, що і є провокатором паніки. Як паніка, так і надмірний героїзм є крайнощами в психології військових мас. Таким чином військовим слід розвивати самодисципліну, підтримувати емоційно один одного, позитивно – показувати власним прикладом героїзм та раціоналізм на полі бою, підказувати порядок дій один одному, використовувати бойовий клич, якщо можливо. Одним словом, позитивно «заряджати» один одного. В мемуарах одного фронтового бійня описана ситуація, коли той під час першого бою запанікував і тікаючи, побачив, як двоє молодих солдатів по черзі стріляли з одного автомату, підказуючи один одному позицію ворога. Цей приклад солдатів став знаковим для фронтового бійця і від паніки не залишилося й сліду.

Механізми психологічного захисту
Не перебільшу, якщо скажу, що людина в зоні бойових дій перебуває «на межі» між нормою та патологією. Психіка гола. Щодня бійці переживають сильні по силі і суперечливі по змісту емоції: від радості від знищення ворога до глибокого почуття провини за побратимів, які загинули на полі бою. Відсутність побутових зручностей, їжі, постійний стрес від напруги, втрати, незадоволеність наказами керівництва. Всі ці обставини примушують людину психічно захищатися. Розглянемо найбільш поширені механізми психологічного захисту комбатантів.

Витіснення – неприємності витісняються у підсвідомість, таким чином особистість захищається від внутрішніх конфліктів. Витіснення психотравмуючої ситуації швидко «звільняє» від гнітючого, але якщо не проговорити з кимось або про себе дану неприємну ситуацію – є варіант виникнення психотравми. Коли час від часу згадуєш, щось для тебе гнітюче (контузію, тортури, полон, смерть товариша) і переживаєш ті ж емоції розпачу, гніву.

Проекція характеризується тим, що людина перекладає відповідальність за свої слова та вчинки на інших осіб, суспільство. Така позиція характерна для молодої незрілої особистості, що боїться відповідальності в першу чергу перед самим собою.

Регресія – повертає людину до ранніх, інфантильним реакцій на життя, заняття ролі дитини в сім’ї , суспільстві, оточенні (перші слова: «Я не можу»).

Відчуження – деякі події сприймаються окремо, відчужено, без емоційного підтексту. Наприклад, вигляд обгорілої техніки – у пам’яті є така картинка, але жалю немає.

Заміщення – перенесення реакції з предмета недоступного людині на інший, більш доступний об’єкт. Наприклад, розсердившись на керівника і не маючи можливості висловити йому своє невдоволення людина б’є, нищить неживі предмети.
Сновидіння – дозволяє людині перенести недоступні з якої-небудь причини в реальності дії в світ нереальний, в сон. Так наприклад, довго стримуючому оборону солдату сниться атака супротивника.

Сублімація – перенаправлення енергії з задоволення бажань, що виглядають антисоціальними, на більш прийнятні цілі (якщо не можна відплатити ворогу, можна намалювати його карикатуру ).

Фантазування можна продемонструвати на прикладі розповідей вигаданих історій, що хоч і неправдиві повністю чи частково, але несуть у світі фантазії короткочасний психологічний комфорт.
Катарсис – зміна системи цінностей, що дозволяє послабити дію травмуючого фактора. Так, біблейське «не вбий» боєць замінює на «захисти, віддяч».

Найбільш сприятливими механізмами захисту є відчуження, заміщення, сублімація, фантазування та катарсис. Знайомлячи вас з механізмами психологічного захисту, ми зовсім не мали на меті виправдати поведінку та вчинки людини в екстремальний ситуації бойових дій. Мета: озброїти конкретними знаннями з психології та пояснити поведінку бійця, уникнути осуду, натомість вчити співпереживати.

Продовження публікації практичного психолога Олени Каліман читайте в рубриці «Тема дня» в неділю, 28 вересня.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар

Будьте першим, що прокоментував

Залишити коментар

Адреса вашої електронної пошти не буде опублікована.


*