Важливо

Помер поет-шістдесятник Іван Драч

Володимир Дедей
Пишу про те, що справді хвилює містян.
Контакт: Facebook

У вівторок, 19 червня, вранці в лікарні Феофанія після важкої хвороби на 82-му році життя помер український поет Іван Драч.

Про це у Facebook повідомив глава Національної спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, пише “Новое время“.

За його словами, Іван Драч помер вранці в лікарні Феофанія після важкої хвороби.

“Душа великого поета, кіномитця, громадського діяча відлітає од нас… Ще учора увечері я говорив з дружиною, Марією Михайлівною. Надія лишалась, одначе ж сталося те, що сталося. Іван Федорович заповів поховати його в рідному селі в Теліженцях. Поруч з могилою сина Максима”, – написав Тримбач.

Читайте також: Поет-шістдесятник Іван Драч у Кропивницькому про свою заздрість, головну мрію життя та ставлення до Росії

Іван Драч: біографія

Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці Київської області.

Після закінчення школи викладав російську мову в школі. Відслуживши в армії, закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка.

Потім вступив на Вищі курси кіносценаристів і кінорежисерів при Держкіно СРСР у Москві (1962-1964). В цей же час написав свої перші вірші, деякі з них містили критику радянської влади.

До того ж часу належать перші контакти Івана Драча з українськими дисидентами. Однак після їх остаточного розгрому радянським режимом в липні 1966 року написав покаянного листа, в якому говорилося про те, що він кається в своїх зв’язках з дисидентами. Після цього відносини Івана Драча і офіційної влади покращилися.

Іван Драч працював у газетах Літературна Україна і Батьківщина, а також на київській кіностудії ім. А.П. Довженка.

Після початку Перебудови Драч знову приєднався до дисидентських кіл. Разом з В’ячеславом Чорноволом, Михайлом Горинем та іншими видатними українськими дисидентами Іван Драч створив в 1989 році Народний рух України (НРУ) – першу офіційну українську антирадянську організацію.

Іван Драч був першим головою НРУ – з 8 вересня 1989 по 28 лютого 1992 року.

З 28 лютого по 4 грудня 1992 він був співголовою НРУ разом з В’ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем.

Навесні 1990 року Іван Драч був обраний депутатом Верховної ради УРСР від Артемівського (№ 259) виборчого округу. За нього віддали свої голоси 66,38% виборців.

Пішовши з високих посад в НРУ наприкінці 1992 року, Іван Драч остаточно відійшов від політики в 1994 році і до Верховної Ради не пройшов.

На виборах до Верховної Ради, які пройшли 29 березня 1998 року, член НРУ Іван Драч балотувався в депутати від Тернопільського (№167) виборчого округу та за результатами голосування (21,04% голосів виборців) він вдруге був обраний до парламенту.

На парламентських виборах 31 березня 2002 року Івана Драч виступав у списку Нашої України під номером 31. Таким чином, він втретє став депутатом.

Після тривалих розбіжностей з партійним керівництвом НРУ Іван Драч в березні 2005 року залишив цю партію і вступив в Українську народну партію Юрія Костенка.

У парламентських виборах 26 березня 2006 року він брав участь під номером 14 у виборчому списку Українського народного блоку Костенка і Плюща. Але блок вибори програв, і Іван Драч в парламент не пройшов.

З серпня 1992 по 19 травня 2000 року Іван Драч був главою Української всесвітньої координаційної ради.

З 1995 року і до сих пір Драч очолював Конгрес української інтелігенції.

Творчість Івана Драча

Перша збірка віршів Івана Драча Соняшник вийшла в 1962 році. Потім з’явилися й інші поетичні книги: Протуберанці серця, Бада буднів, До джерел, Корінь і корона, Київське небо, Сонячний фенікс, Американський зошит, Шабля и хустина, Теліжінці, Храм Сонця.

Іван Драч – автор кіноповістей Криниця для спраглих, Йду до тебе, Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини, Київський оберіг.

Також Драч активно виступав як літературно-художній критик.

19 серпня 2006 Івану Драчу було присвоєно звання Героя України – “за самовіддане служіння українському народові, втілене в поетичному слові та відстоюванні ідеалів свободи і демократії”.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар