Важливо

Чи має сенс дискусія із зомбі? До питання перейменування Кіровограда

Не так давно в Кіровограді відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Перейменувальні процеси в топоніміці як ціннісний вибір українського суспільства», на яку з’їхалося понад 30 провідних учених зі всієї України.

Науковці в один голос підтримали необхідність зміни радянської назви Кіровоград і висловили свої думки з приводу можливої нової назви. Вони критично оцінили можливість повернути місту імперську назву Єлисаветград та надати йому нову назву Златопіль (саме ці два варіанти називають найпопулярнішими).

Натомість, науковці запропонували прив’язатись до гідроніма – річки Інгул. Тим паче, що на території нашого краю знаходилась Інгульська паланка Війська Запорозького, на території сучасного міста – Інгульська слобода, а фортеця і саме місто на європейських картах 1750-1779 рр. позначалось не інакше, як Інгулгород. Тим же шляхом нині йде місто Дніпропетровськ, назву якого, найімовірніше, виводитимуть від найбільшої річкової артерії країни.

Проти повернення Єлисаветграда озвучили цілий ряд аргументів, найголовнішим з яких було її колоніальне і штучне походження. Повернення російських імперських назв, особливо – в умовах війни з Росією, є неприпустимим.

Науковці навели і приклади депортацій українського населення за наказом цариці Єлизавети для «звільнення території», і примусової праці козаків на будівництві фортеці, і роль фортеці у знищенні Запорізької Січі за наказом цариці Катерини. Було проаналізовано деталі ідеологічної війни Росії проти України в цілому і кампанії за повернення імперських назв як її частини.

Але між прихильниками двох найпопулярніших варіантів назви міста прослідковується суттєва різниця. Якщо «златопільці» готові до дискусій і, під вагою аргументів, готові навіть змінювати свою позицію, то «єлизаветофіли» апріорі не готові до жодних розмов. Для них є лише дві позиції: «моя і неправильна».

Таких співрозмовників я зустрічав у кількох середовищах: серед «Свідків Єгови», продавців мережевого маркетингу і прихожан Московського патріархату. Останнім часом до даного переліку можна сміливо включати постійних глядачів РосТБ. Схоже, що всі структури використовують певні технології програмування свідомості.

Інакше, як пояснити це маніакальне бажання деяких містян повернути Кіровограду одну з історичних назв (навіть не первинну!), виникнення якої спирається виключно на міфи. От чому Єлисаветград?

Бо перша назва поселення? Ні. Задовго до появи тут фортеці, на цьому місці були козацькі зимівники-слободи (Лелеківка, Інгульське, Кущівка тощо). За європейською практикою, заснування міста виводиться від першого поселення – не обов’язково з магдебурзьким правом.

Бо перша назва міста? Так не перша ж! Назва Єлисаветград виникла не раніше, ніж у 1775 році. А магістрат (орган самоуправління – єдина річ, яка відрізняла місто від села) з’явився у 1755 році. Увесь цей час у всіх офіційних документах місто називалось Подолом.

Бо історична назва міста? Так історичних назв – понад 14 штук! Адже історичними називаються всі назви, які носив той чи інший об’єкт за всю історію свого існування. Це і Поділ, і Інгулгород, і Єлисаветград, і Єлисавет, і Низ, і Лизавет, і Зінов’євськ, і Кірове, і Кіровоград… а ще ж є назви зимівників, які нині входять до складу міста: Інгульське, Лелеківка, Кущівка, Ковалівка, Катранівка…

Бо на честь святої Єлисавети? Чому б тоді не на Зінов’євськ – на честь святої Зінаїди чи святого Зіновія? Як, на честь Зінов’єва? Якого такого комуніста? Нічого не знаємо! Є святий Зіновій разом зі святою Зіною! Місто повинне мати покровителя на небесах – а тут їх аж два! Як, немає собору святої Зіни? Ща збудуємо!!!

Та і Зінов’єв же ж був репресований комуністами – значить, типу, не такий поганий… тому навіть недолугі асоціації Кісільова про походження назви від радянського діяча нам не нашкодять (приблизно так і пояснюють свою позицію прихильники Єлизавети).

Бо тут була фортеця св.Єлисавети, яка всіх захищала? Від кого ж вона кого захистила, дозвольте запитати? Та ні від кого. А от зруйнувати Запорізьку Січ – допомогла…

Бо тоді місто було квітучим, успішним, гарним, стрімко розвивалось? Ну, якщо отримати статус провінційного райцентра – це значне досягнення – то вибачайте…

Коротше кажучи, аргументи єлизаветофілів безглузді. Пропоную відкинути міфологію і шукати порозуміння – гарну нову компромісну назву для нашого міста. З ними, чи без них, це все одно відбудеться. Але краще – з ними, щоб ніхто не відчував себе “переможеним”. Щоб від “ребрендінгу” виграли всі.

Та чи є сенс переконувати «зомбі»?…

Дмитро Сінченко


Дмитро Сінченко
Дмитро Сінченко 24 Articles
Керівник Всеукраїнської ініціативи "Рух Державотворців". Раніше працював на посадах речника Всеукраїнської організації "Дебатна Академія", члена Національного комітета кампанії «МОЛОДІЖНА ВАРТА», віце-президента Українського незалежного фонду інноваційного розвитку. У 2009 році був одним із засновників та спікерів Громадської кампанії «Новий Громадянин», і досі є активним учасником однойменного Партнерства. У 2011 році долучився до заснування Руху "ЧЕСНО". З 2012 року очолюю Асоціацію Політичних Наук. Політичний аналітик, блогер, публіцист.

Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*