Смерть. Студентство. Діагностика карми

У когось помер lil peep, у боса мого (не)боса померла собака, у мене ж померла надія на спокійні вихідні.
Студент, без сумніву, це геніальна людина, яка за тиждень готова скласти піврічний курс усіх навчальних дисциплін.
Так і я, згадавши (і дізнавшись) про весь каламбур, який потрібно здати по закінченню семестру, помахала на прощання своїм вихідним (які й без того не вихідні) і взялася хоч щось робити по навчанню.
Діватись нікуди, тому під пісні  найоптимістичнішого музичного гурту – “Сплін”, я почала пошуки своє долі (сподіваючись, що її пошуки не проходитимуть у стилі Тараса Шевченка), і долі мого “задовільно” в заліковій книжці. Так як іти легким шляхом мені здалось не цікавим, я вирішила почати свою підготовку до сесії з діагностики карми. Не дарма ж я тягнула два томи цієї чудової книги з Харкова? Читання особливим захватом не відзначилось, але й конспекти з історії я писати не збиралась.

У потоці цілком безглуздого тексту я знайшла цікаве речення:

“Значить справжня досконалість повинна нести в собі заперечення самої себе – це залог її виживання”

За цією схемою: заперечення мого прагнення до навчання буде такою ж досконалістю, як і моє заперечення наближення деградації.

Доки я роздумувала над теорією досконалого заперечення, двометровий Іісус, що знаходився на відстані витягнутої кішки роздумував про вплив  алкоголю та психотропів на організм людини, роблячи при цьому фігурки з винних пробок. Усю цю ідилію перервав дзвінок у двері.

“Сволота”, – дружно крикнули ми
“Ні, Тарас”, – сказала людина за дверями

У кожного з нас є свій “Тарас”. “Тарас” навіть може бути твоїм альтер-его. Людина-авантюрист, людина-“не вчасно”, людина-“все зможу”, або ж просто людина-Тарас.

Впустивши до нашого серця-дому Тараса ми почули лише:

“Я тут залізну статую лицаря приніс, хай побуде на збереженні у вас, я заберу через два дні. Усе, бувайте!”

Тарас пішов, залишивши лицаря, мене, та Іісуса в ступорі.

Можливо цей лицар є знаком долі? Можливо треба почати писати ті конспекти з історії? Можливо все можливо?

“А чи можливо поставити на лижі гуся?”, – донісся голос з кухні.

У такі моменти починаєш розуміти, що історію потрібно творити “тут і зараз”, а не тільки вивчати навчальним курсом. Можливо, “гусь на лижах” для когось здається дрібницею чи абсурдом, але колись-давно, селекцію також вважали абсурдом. Варто задуматись…

Поширити:

Залишити коментар:

коментар