Зима. Саме ця пора року надихає подорожувати та пізнавати Україну, відкривати для себе нові можливості, змінювати щось у своєму житті. За допомогою проекту «Мости до міста», молодь Кропивницького подолала сотні кілометрів колій Укрзалізниці, аби побувати у надзвичайно затишному містечку Волинської області в місті Луцьк.
Він не такий метушливий і пафосний, як Київ, більш патріотичний, ніж міста Східної України, не наповнений галасливими туристами, як Львів. Тут є все для того, щоб жити спокійно, в своє задоволення. Луцьк – одне з найдревніших міст України. За свою майже тисячолітню історію місто встигло побувати столицею галицько-Волинського князівства, столицею новоутвореного польського воєводства. Під час Першої світової війни тут стався і відомий Брусиловський прорив, що увійшов в історію. Саме в Луцьку було створене перше українське соціально-політичне товариство «Українська громада».
Наша історія почалася вночі, на залізничному вокзалі м.Знам’янка, з гарним настроєм ми засилилися у вагон. Незважаючи на 13 годин дороги сумувати не вдалося, співали пісні та ділилися думками про запланований візит.
Часто говорять, що наявність у місті хорошого готелю є ознакою його рівня. Нас гостинно прийняв до себе Hostel «Друзі» . Надзвичайно привітна дівчина на ресепшені, зручні та затишні кімнати, сучасний інтер’єр – все це дивує та зачаровує. Саме в таких місцях ти відчуваєш себе неначе вдома.
День розпочався з візиту до простору для роботи, творчості та відпочинку «Innerspace» . Атмосфера місця надихає, навколо незвичайний інтер’єр,різнокольорові стіни, гарячий чай з цукерками та прикольні листівки з нереально крутим дизайном.
Кропивничани дізналися про особливості створення журналу Plateful «Повна тарілка», що надихає поліпшувати якість життя, дбати про культуру харчування. Поспілкувалися з творчою та талановитою молоддю міста та волонтерами з Молодіжного центру Волині.
Завершили день невеликою прогулянкою нічним містом, тільки тоді місто ніби відчиняє двері у прадавню історію, коли майже не помічаєш новобудов, а бачиш тільки кремезні споруди, які стоять. Ввечері мали можливість поділитися своїми емоціями за чашечкою кави та переглядом телевізора. На цій веселій ноті наш день закінчився.
Наступний ранок почався зі смачного сніданку та маленької розмови про плани на день. В кожному місті є своя візитна картка, в Луцьку – це чудовий, прекрасний замок Любарта, біля якого є надзвичайна пам’ятка Собор Петра і Павла, під яким знаходиться підземелля ще до цього часу. Ці місця зачаровують своєю красою, витонченістю, надихають нас, допомагають зануритись у стародавні часи і трішки помріяти і пофантазувати. Туристи, які приїжджають у Луцьк, неодмінно відвідують історичну пам’ятку і ми не є винятком. Зібравшись до купи ми вирушили до замку.
Велич старих стін, краса, яку створили наші предки, вражає та зачаровує. В уяві постають панянки й лицарі у королівському вбранні, які заворожують вічним кружлянням у танку.
Гайда на гору! Ми довго милувалися містом з висоти пташиного польоту. Отак стоячи б вічно, закривши очі та розкинувши руки. Неймовірні почуття охоплювали нас. Стоїмо, заворожені красою, зачаровані величчю. Між небом і землею, як два птахи, що сплелися крилами. Безліч фотографій, сувеніри і нереальні враження забрали з собою.
Другу половину дня провели у Молодіжному центрі Волині. Незвичайні картини талановитих художників, гарний інтер’єр молодих дизайнерів. Центр став тим місцем, де відкриваються можливості для молоді. Один з організаторів,Захар Ткачук, розповів про історію створення Центру, успішні проекти та особливості роботи.
Ми мали можливість познайомитися с нереально крутою людиною, краєзнавцем Олександром Котисом, автором проекту «Хроніка Любарта». Це та людина, яка любить своє місто незважаючи ні на що. Це проявилося у проекті “Віртуальні екскурсії Луцьком”. Партнером Олександра був Василь Шевчук, молодий та талановитий фотограф. Нам випала можливість переглянути декілька серій даного проекту.
День підходив до кінця, закінчити його вирішили на веселій та теплій ноті. Хтось пішов прогулюватися нічним містом. Адже було таке бажання зайти в одну із затишних кав’ярень, закутатися шарфом і спостерігати за людьми, які метушаться, поспішають або ж навпаки – повільно прогулюються, насолоджуючись красою міста. Інші ж відвідували церкви, та різні пам’ятники архітектури, мали можливість насолодитися органом.
Прикро було усвідомлювати але наша поїздка майже закінчилася. Останній день ми провели збираючи речі та ділячись враженнями від поїздки. На годиннику 12:10, наш потяг прибув. З сумними обличчями зайняли свої місця,потяг рушив. Дивлячись у вікно навіть не вірилось,що все це закінчилося і ми знову повертаємося до свого рідного міста, до своїх домівок.