Із початку серпня у Кропивницькому активістами регіонального осередку Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Фундація регіональних ініціатив» реалізовується арт-проект «Поезія стін». Кошторис проекту – 3 тис. гривень.
Як розповідає одна з ініціаторів арт-проекту Олена Сидорова, прикрашати місто поезіями українських митців вони мають до 19 вересня. Всього повинні створити 10 локацій.
“Але якщо залишиться фарба, розмалюємо ще кількість стін”, – говорить Олена.
Стіни Кропивницького вже прикрашають вірші Сергія Жадана, Ліни Костенко, Василя Симоненка, Андрія Кузьменка, Надії Гербіш. Як розповідає Олена Сидорова, незабаром на стінах міста з’являться вірші і місцевих молодих поетів – Артема Луценка, Марії Корнілової, Кирила Поліщука, Наталі Нічишиної.
“Вірші останніх будуть для більшості містян не мейнстрімними, новими. Таким чином читачі відкриють для себе місцевих поетів”, – розповідає Сидорова.
Як все починалося?
Ідея у молодих і активних виникла навесні цього року. Тоді вони прописали проект на грант, отримали кошти, закупили необхідні інструменти та фарби. Перед початком роботи зв’язалися з активістами громадської організації «Project#1», які реалізовували подібний проект у Львові. Львів’яни надали кропивницьким активістам всю базу знань, необхідну для реалізації проекту.
“У самого проекту є декілька функцій. Одна з них дійсно антивандальна. Ми показуємо, що вандалізм може бути культурним, що стіну можна не лише псувати фарбами, а й прикрашати і вкладати через поетичні рядки певний сенс. Якщо ми бачимо на стіні непривабливе графіті, нецензурні вислови – вони одразу потрапляють під наш приціл. Також існують пусті стіни, незавершені, на які так і просяться рядки, розповідає Олена Сидорова. – Водночас це і соціальна та культурна функція – популяризація української культури та мистецтва. Таким способом ми створюємо певний арт-простір у нашому місті. Сподіваємося на те, що після прочитання вірша на стіні, у когось виникне бажання відкрити збірку поезій і ближче познайомитися з творчістю автора”.
Активісти говорять, що обирали такі вірші, які несуть особливий зміст і від прочитання яких люди можуть зарядитися позитивом.
“Ми хочемо відкрити для людей поезію з іншого боку, наповнити місто особливим поетичним змістом. Якщо ми побачимо, що проект подобається людям, ми будемо продовжувати, можливо, у трохи іншому форматі – малюнки, культурні графіті, арт-об’єкти і тому подібне. По ходу реалізації проекту генерується все більше творчих ідей. Також багато людей звертаються до нас з проханням прикрасити віршами стіни їхнього будинку, школи, дитсадочка. Одні кажуть, що не вистачає сонячності у дворі, інші – що хочуть щоранку читати позитивні рядки, щоб з гарним настроєм іти на роботу, – продовжує розповідь Олена. – Неймовірно приємною є підтримка військових 3-го окремого полку спецпризначення. Бійці, які проходять, коли ми працюємо, завжди зупиняються і висловлюють слова підтримки.
Біля першої «поетичної» стіни до мене підійшов боєць 3-го полку і запропонував гроші – 400 гривень. На нього навіть не подіяло те, що я сказала, що у нас є гроші на реалізацію. Він просто запхнув ці гроші мені в сумку, сказав: «Це на фарбу. Ми вас підтримуємо. Третій полк з вами» і просто пішов, навіть не представившись. Це була особлива підтримка, яка означає для нас те, що ми все правильно робимо”.
Ці гроші активісти використали на закупівлю фарб для малюнку на паркані 3-го полку, який виходить до педагогічного університету.
Основну роботу виконують художники-волонтери, які витрачають свій особистий час та сили.
Де вже з’явилися поетичні рядки у Кропивницькому?
Перша поетична стіна з’явилася на Студентському бульварі, 9. Це житловий п’ятиповерховий будинок. Саме на тій стіні були темні незрозумілі графіті, які активісти замалювали.
“Жінка, біля вікна якої ми нанесли вірш, перед нашою роботою прочитала його, сказала, що їй подобається, і дозволила писати. То був наш перший досвід, було страшно, що може не вийти, що ми неправильно реалізуємо і навіть зіпсуємо стіну. Але після публікації фото в соцмережах ми були неймовірно здивовані, наскільки людям сподобалася ця ідея”, – розповідає Олена.
Друга – по вулиці Шевченка на зупинці біля педагогічного університету. На цій локації активісти вирішили додати до вірша елемент декорації – гілочку з пташками.
Третя – по вулиці Вокзальній, 27 – фрагмент вірша Сергія Жадана «І жінка з чорним, як земля, волоссям». Цю локацію творила Олена.
“Це було страшно, бо ніколи не тримала з власної волі пензлика. Але завдяки підтримки оточуючих у мене вийшло доволі стильно і акуратно”, – говорить сміючись активстка.
Четверта – вул. Шульгиних, 7/16, “Львівська майстерня шоколаду”. Там вірш Надійки Гербіш «Бувають люди» вписали у чашку. Тут уже йшов акцент на ілюстрації та формі написання.
“Ця локація також запам’яталася тим, що ми вперше викликали поліцію, оскільки жіночка, яка назвалася Фатімою, була проти будь-якого розпису. Але патрульні приїхали, перевірили дозволи, поспілкувалися з керівником Шоколадниці, з якою ми зарані узгодили роботу на стіні, і вгамували жінку”, – каже Сидорова.
П’ята – стіна будівлі міськради, що зі сторони вул. Тараса Карпи. На ній художниці покреативили і написали вірш прямо на малюнку. Поетичні строфи Василя Симоненка «Ти знаєш, що ти – людина?» нанесли на фоні сірого образа людини, від якої ростуть гілки дерев. Смисл об’єкту кожен визначить для себе сам.
Шосту локацію завершили на День Незалежності. На Набережній нанесли рядки, написані Кузьмою «На твоїх джінсах». Цей вірш наносили новою для нашого проекту технікою – балончиками через трафарети. Додали і червоно-чорний орнамент.
Наступна запланована локація – по вулиці Нейгауза, 2 на паркані 3-го окремого полку спецпризначення. Там буде уривок вірша Тараса Шевченка «До Основ’яненка» і патріотичний осучаснений малюнок.
“Хочемо зробити поезію стін ще по вулиці Маланюка, на бібліотеці Чижевського та на стіні облдержадміністрації з боку вулиці Чорновола”, – ділиться планами активістка.