Жителі міста звикли скаржитися, що Інгул у Кропивницькому (раніше – Кіровограді) дуже брудний та й взагалі знаходиться у жахливому екологічному стані. Чи так це насправді і що можна зробити, щоб врятувати одну з найбільших річок України, дізнавалася Перша електронна газета.
Іноді, ми бачимо лише наслідок проблеми і прагнемо його усунути, не намагаючись навіть розібратись у причинах виникненя негараздів. Про головні причини екопроблем річок України, та, зокрема, Інгулу, що протікає в Кіровоградській області, нам розповіли екологи – Андрій Домаранський та Ольга Гелевера.
За переконанням фахівців, Інгул знаходиться не у такому жахливому стані як про нього говорять, і навіть більше, – екостан Інгулу значно кращий порівняно, наприклад, з такими річками як Дніпро чи Південний Буг. Так, є певні проблеми, але їх можна вирішити.
Річка у центрі України
Основні екологічні проблеми Інгулу, та й будь-яких інших річок степової та лісової зони, пов’язані певним переліком взаємозалежних факторів. Як розповів Андрій Домаранський, є два головні вороги Інгулу – ставки та розорюваність узбережь.
Перший – ставки, які можна уподібнити «річковим тромбам», які перешкоджають вільному руху течії річки. Через них вода замулюється, набуває «стоячого» стану, починає цвісти, і, як наслідок, виникають різні хвороботворчі процеси. У річці збіднюється біота, а біокомплекс стає більше болотним, ніж річковим. Якщо зменшити площу Лелеківського водосховища, спустити інвестиційно непривабливі ставки та водосховища у басейні Інгулу, це дозволить зменшити витрати води на випаровування, збільшить швидкість течії та водообмін річки, зменшить явища цвітіння води.
Другий – розорюваність узбережь. Відповідно до статей 87-90 Водного кодексу та статті 60 Земельного кодексу України вздовж річок, водосховищ встановлюються прибережні захисні смуги (водоохоронні зони), де забороняється:
- розорювання земель, садівництво та городництво;
- зберігання та застосування пестицидів і добрив;
- будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних);
- влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ;
- миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
Навколо Інгулу та водосховищ на ньому такі смуги повинні становити 50 м від урізу води. Найкраще їх заліснювати. У більшості випадків, у селах Кіровоградської області дуже багато городів, які розташовані на відстані менше, ніж 50 м від річки. Через це басейни річок втрачають свою дренажну здатність, виникає замулення і заболочування. Розорювання земель до урізу води призвело до того, що у Кіровоградській, Одеській, Миколаївській, Дніпропетровській, Запорізькій, Донецькій, Харківській, Київській та в ряді інших областей замулення малих рік сягає декількох метрів. Також у водоохоронні зони під ріллю вносяться добрива, що спричинює значне забруднення нітратами. Таким чином, змінюється хімічний склад річки та збіднюється її біота.
«Інгул – це річка, яку не розуміють. Її можна порівняти з організмом, у якому сформувалося багато тромбів, через які він не може нормально функціонувати. Так, річка дійсно хвора, але все ж таки Інгул знаходиться не в такому жахливому екостані, як про нього кажуть», – підсумовує голова кіровоградського відділу українського географічного товариства Андрій Домаранський.
Що робить місцева влада, щоб зберегти річку
Студенти та викладачі природничо-географічного факультету неодноразово надсилали звернення та запити до Кіровоградської облдержадміністрації, управління екології та природних ресурсів України. Ці звернення або взагалі залишали без уваги, або присилали відписки, обіцяючи “розглянути дані питання”. Проте ніяких результатів поки що немає.
В управлінні земельних відносин та навколишнього середовища Кіровоградської міської ради повідомили, що минулого року було втілено програму природоохоронних заходів місцевого значення і витрачено 2 млн. 867 тис. грн на розчистку обвідного каналу Інгулу в районі парку Пушкіна. Також було виконано комплекс заходів щодо підтримання належного санітарного стану русел річок Інгулу (від вулиці Київської до вулиці Кропивницької) та вздовж русла річки Созонівка на території міста Кіровограда, відбулося будівництво зливової каналізації по вулиці Андріївська, проведено обстеження та паспортизацію гідротехнічної споруди та проблеми річки Сугоклеї в районі Парку Перемоги. У 2016 році на виконання даної програми заплановано 267,8 тис. грн. З них 200 тис. грн виділили на очищення русел річок від дерев.
Тож, все ж таки кошти виділяються і щось нібито робиться. Та чи робиться саме те, що потрібно? Адже, як зазначають фахівці, головною причиною поганого екостану Інгулу є ставки та водосховища і лише зменшивши їх кількість на території області, можна покращити стан річки. А щорічне очищення русла, по суті, є зайвою та безкорисною витратою коштів, тому що поступово дно річки все одно замулюється і знову доводиться його очищати.
«Навіть якщо розчистити джерело, навколо якого знаходяться орні землі, то на другий рік воно замулиться знову. Навколо цих джерел має бути ліс, якомога більше дерев, тому що вони утримують ґрунт від замулення. Інакше буде така ситуація, що сьогодні розчистили – завтра замулилося знову. Також через те, що у великих водосховищах таких як, наприклад, Лелеківське на Інгулі, підняли рівень води і, якщо раніше в цю річку впадали струмки та малі річки, то зараз їм треба впадати вже вище, а через це їхня течія сповільнюється, тому що вже немає похилу. Підняли рівень води – течія зникла і починається замулення, заболочення, збільшується ріст очерету. Тобто через те, що зникає течія та не відбувається в річці самоочищення, поступово зникають і малі річки. Через це в Україні вже зникли тисячі річок», – розповідає Ольга Гелевера. Тож, треба боротися не з наслідками, а з причинами проблеми.
Сумний кінець
«Сміттєві» проблеми Кропивницького
Якось так сталося, що із сміттям у Кропивницькому (колишньому Кіровограді) завжди є якісь проблеми: мала кількість урн, переповнення смітників, несвоєчасне вивезення відходів та й взагалі, недбале ставлення мешканців до власного міста, які й самі не дуже слідкують за чистотою. Далеко ходити не треба, щоб побачити подібне. У центрі міста (район Ковалівки) на так званому Ковалівському пляжі майже на кожному кроці зустрічаємо купу сміття та бур’яни в людський зріст. На території всього пляжу (якого офіційно не існує) знаходиться максимум чотири урни, та й вони повністю переповнені. Невідомо, коли в останній раз звідти вивозили сміття.
Начальник головного управління ЖКГ Кіровоградської міської ради Олександр Хачатурян говорить, що коштів на утримання та прибирання цих територій не передбачено. Тож невивезеному сміттю у переповнених контейнерах ще лежати, а будякам – рости! Та все ж таки не можна звинувачувати в усіх гріхах лише владу, адже мешканці теж докладають своєї руки до забруднення навколишнього середовища. Так би мовити, приходять люди на пікнік і залишають по собі таку «красу»: порожні пляшки, папірці, пакети та й інші речі… А потім усі хочуть, щоб було чисто.
«Ми зі студентами теж виходили на прибирання міста. Через те, що я викладаю такі предмети, як земельний устрій, фізична та рекреаційна географія, вирішила дати їм такого виду практичне завдання – прибрати в себе під носом, сфотографуватися та отримати за це п‘ятірку з одного із предметів. Та навіть, коли наші студенти поприбирали, зібрали декілька повних мішків сміття, то не могли знайти, куди їх викинути, адже усюди мешканці багатоповерхівок були проти, щоб це сміття залишали в контейнерах їхніх будинків. Пам’ятаю, як ми були у Німеччині зі студентами. Нас вразило їх ставлення до сміття. Там у всіх супермаркетах стоять спеціальні сортувальні сміттєві контейнери. Кинув пляшку в цей контейнер – отримав чек на 15, 20 чи 30 центів і в цьому супермаркеті можеш використати цей чек. Це дуже зручно й вигідно, тому що, наприклад, пляшка води коштує 50 центів, воду випив, пляшку здав – тобі повертають 20 чи 30 центів. Тобто майже 50 відсотків. Потім йдеш і ще раз купляєш… І нема там того сміття. От хіба важко зробити так і в нас? У нас кажуть, це треба виховувати, але все ж таки крім виховання треба застосовувати ще й такі економічні важелі, вживати певних заходів і навіть вводити штрафи», – ділиться досвідом та спостереженнями Ольга Гелевера.
