Важливо

Підпільна русифікація: як “русскій мір” окуповує Кіровоградщину

Чи є «русскій мір» в Кіровограді. Це дражливе питання ледь не щодня обговорюється на сторінках соцмереж, звучить з екранів телевізорів, аналізується в ЗМІ, передається з уст в уста у пошуках конкретної відповіді. Одні запевняють, що це міф, вигаданий для збурення громадськості, інші – продовжують наводити докази його існування.

До когорти тих, хто переконаний в існуванні «русского міра» у нашому місті нещодавно приєдналися кіровоградці, діти яких навчаються у місцевій школі №16 (комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання «Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ступенів №16 – Дитячий юнацький центр «Лідер» Кіровоградської міської ради»).

До редакції Першої електронної газети надійшов лист від батьків, занепокоєних зв’язками школи з російськими організаціями і фондами. У листі йдеться:

«Доброго дня. Звертаються до Вас занепокоєні батьки 16 школи. У середу, 24 лютого 2016, в школі  проходив конкурс читання віршів Агнії Барто, присвячений 110-річчю з  Дня її народження. І все б нічого, та спонсорами даного заходу були  явно не дуже патріотичні організації, ми б навіть сказали, відверто  сепарські. Ми були шоковані, побачивши назви цих спонсорів. Це “Русский  центр эстетического воспитания”. А на подарункові (до слова, це книга  “Сказки русских писателей”) – ще кращі спонсори: Фонд Русский Мир та  Представительство Россотрудничества в Украине.

У нас виникло логічне обурення: то ми воюємо, чи сотруднічаємо?  І якого дідька наші діти беруть участь у таких заходах, що спонсорує  Русский Мир? І як такі заходи проходять непоміченими пильним оком  управління освіти?».

Окремо батьки повідомили, що вже зверталися з цими питаннями до адміністрації, але там їх нібито і слухати не захотіли.

Читайте також: Обережно: кремлівська стратегія

Було б логічно одразу звернутися з цими питаннями до директора школи, поцікавитися, чи в честь кожного письменника-ювіляра тут влаштовуються літературні конкурси і творчі вечори, і яким чином обиралися партнери-спонсори для конкурсу читання віршів Агнії Барто. Та це виявилося не так вже й просто. Як нам повідомили в приймальні школи, директор – Міщенко Марія Григорівна – пішла на лікарняний у зв’язку з різким погіршенням здоров’я через численні «розбірки» навколо цього конкурсу. Були й зустрічі з батьками, і збори педколективу, і перевірки з міського управління освіти, і дзвінки від журналістів, що добряче підкосило здоров’я жінки. Попри це, в коментарі нам не відмовили. Правда, заступник директора з навчально виховної роботи Лілія Цвілюк вкрай стурбовано сприйняла появу журналістів у стінах школи. «Ви прийшли нас розпинати? Невже провести літературний конкурс – це такий великий злочин?», – запитала вона.

У процесі розмови, до якої долучилася Ірина Рибалка – завідуюча ДЮЦ «Лідер» та керівник інтелектуального гуртка, яка й проводила конкурс, – з’ясувалося, що школа й сама вважає себе постраждалою стороною.

«До нас звернулася Віра Жижко з “Руського центру естетичного виховання” з пропозицією провести літературний конкурс до ювілею дитячої письменниці Агнії Барто. Принесла красиві книги на подарунки для дітей. Книги ще 2010 року видання. Ми їх переглянули – нічого крамольного в класиці і казках, на яких виховувалось не одне покоління, ми не знайшли. Ніяких закликів до сепаратизму, війни чи образ там не було», – розповіла Ірина Рибалка.

Читайте також: Чи є “русский мир” у Кіровограді?

Як запевняють педагоги, їхня вина хіба-що в тому, що вони не придивилися до написів на звороті книг, де й зазначено, що вони видані за підтримки і за рахунок фонду «Русский Мир» та  «Представительства Россотрудничества в Украине». А про те, що ці організації є спонсорами конкурсу читання віршів Агнії Барто, взагалі мови не було. Принаймні, за словами Ірини Рибалки, ні дітям, ні педагогам Віра Жижко про якесь цілеспрямоване спонсорство не повідомляла. Більш того, керівник гуртка переконує: батькам запропонували повернути російські книги, а взамін школа вже була згодна придбати за свій рахунок нові – українські. Проте батьки від обміну нібито відмовилися, мотивуючи тим, що дітям книги сподобалися і вони не хочуть засмучувати своїх чад.

Що ж до Віри Жижко, завдяки меценатству якої було посіяно смуту в педагогічно-батьківському колективу 16-ої школи, то вона не приховує свою тісну співпрацю з російською стороною. Про діяльність власне ГО “Руський центр естетичного виховання” ми розкажемо в наступному матеріалі. Зазначимо лише, що вона є автором майже сотні публікацій на різноманітних російських Інтернет-ресурсах, як от «Русский век», «Медведеву.ру», «Русские на Украине», «Канцелярия главы Российского императорського дома», «Россия в Кыргызстане», «Представительство Россотрудничества в Украине» тощо. У всіх публікаціях автор не тільки оспівує геніальну російську культуру, а й продукує відверті антиукраїнські висловлювання.

Відмітимо, що практично всі заходи, організовані Вірою Жижко, проходять за підтримки консульства Російської Федерації«Представительства Россотрудничества в Украине», Фонду «Русский Мир», Кіровоградської єпархії УПЦ МП і за присутності їхніх представників.  Це ті організації, які президент РФ Володимир Путін назвав «м’якою силою», відводячи їм окрему роль в популяризації і просуванні «русского міра» – такого спірного для нас, і такого реального для пропутінських сил. Саме до цих організацій Путін в своїх численних інтерв’ю і заявах ставить вимогу посилити культурну присутність Росії у країнах близького і далекого зарубіжжя, зокрема в Україні.

Розглянемо детальніше цих партнерів кіровоградського “Руського центру естетичного виховання”.

Наприклад Фонд «Русский Мир» офіційно позиціонує себе, як російська громадська організація, що займається популяризацією російської мови та культури, а також підтримкою програм вивчення російської мови в різних країнах світу. Вона заснована 2007 року за указом Президента Російської Федерації Володимира Путіна. Засновниками Фонду від імені Російської Федерації є Міністерство закордонних справ та Міністерство освіти і науки РФ. А до опікунської ради Фонду незмінно входять Лавров, Міхалков та інші одіозні особистості російського політикуму, які відверто підтримують і навіть пропагують насилля на сході України, заперечують український суверенітет. Фінансування діяльності «Русского Мира» здійснюється за рахунок держбюджету РФ.

В офіційній ідеології Фонду «Русский Мир» зазначається:

«Русский мир – это не только русские, не только россияне, не только наши соотечественники в странах ближнего и дальнего зарубежья, эмигранты, выходцы из России и их потомки. Это ещё и иностранные граждане, говорящие на русском языке, изучающие или преподающие его, все те, кто искренне интересуется Россией, кого волнует её будущее. Русский мир – это мир России».

У публікаціях на офіційному сайті Фонду містяться критичні тези про незалежність України, війну на Сході (яку називають внутрішнім конфліктом), поширюється неправдива інформація про утиски прав російськомовного населення, переслідування за релігійною та національною ознакою, висловлюють зневагу до української держави і мови.

На території України діє (чи просто зареєстровано) близько сотні представництв Фонду та організацій, які є його партнерами. У Кіровограді, до речі, крім «Руського центру» з Фондом співпрацює Всеукраїнський благодійний фонд ім. Раєвського  та «Кировоградская русская община им. А.С. Пушкина».

Щодо першої організації (Фондом співпрацює Всеукраїнський благодійний фонд ім. Раєвського), то в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців її немає. А про благодійну діяльність фонду у Кіровограді й не чули. Ми перевірили контактні телефони фонду Раєвського, заявлені на сайті Фонду «Русский Мир». За одним з них знаходиться Регіональна служба охорони і реставрації пам’яток містобудування та архітектури і ні про яких благодійників там не чули. За іншим номером – ніхто не відповідає.

Щодо общини ім. Пушкіна, то вона є в Реєстрі громадських об’єднань – і на цьому вся інформація про її роботу закінчується. Отже, чим реально займаються ці організації, хто там працює в та й чи працюють вони взагалі – невідомо.

Щодо іншого партнера кіровоградських естетів з “Руського центру естетичного виховання” – «Представительства Россотрудничества в Украине» – федеральне агентство, яке знаходиться у відомстві Мінстерства іноземних справ РФ і займається справами росіян, які проживають на території СНД. Офіційно «Россотрудничество» займається культурно-просвітницькою та гуманітарною діяльністю, підтримуючи російську мову, культуру, діаспору за кордоном РФ.  Спільно з фондом «Русский мир» вони проводять масові заходи, реалізують проекти, зокрема відкриття культурних центрів, книгодрукування, односторонні «культурні обміни» школярами, екскурсійні поїздки до Росії тощо.

Та найцікавіше, що представництво «Россотрудничества» діє в Україні всупереч угоді про співпрацю між Росією та Україною. Адже угода передбачає створення в обох країнах культурних центрів, а не федеральних відомств, чим насправді є «Россотрудничество». До речі, щоб не створювати нові центри від свого імені, відомство використовує метод поглинення чи співпраці. У Кіровограді, наприклад, «м’яка сила» «Россотрудничества» діє через ГО “Руський центр естетичного виховання”.

Так рік за роком «неіснуючий» «руський мір» вливається в кіровоградський культурний, освітній, інформаційний простір, поширюючи й популяризуючи російську культуру і мову, прославляючи імперське минуле, пропагуючи і заохочуючи зросійщення українського народу. Відверто кажучи, російського в нас не просто забагато – його надміру. Жодні нацменшини і жодній країні світу не мають таких прав, привілеїв, пріоритетів, як «русские» чи російськомовні в Україні. Література, телебачення, освіта, робота, буденне життя – все перенасичене «русским» і аж ніяк не потребує додаткової підтримки чи, тим більше, захисту. Неозброєним оком видно: те, що немає ніякого «русского міра» в Кіровограді – міф, який підтримується зацікавленими особами (у тому числу спецслужбами), аби не привертати зайвої уваги.

Як глибоко не міфічний «русскій мір» вкорінився в нашому місті і чим насправді займаються культурно-просвітницькі ГО проросійського спрямування – читайте в наступному матеріалі Першої електронної газети.

Світлана Томашевська, Перша електронна газета.


Comments:

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*