Минуло майже два роки з часу, як населення Кіровоградщини почало зростати за рахунок внутрішніх переселенців зі Сходу. Сьогодні щотижня область приймає від 25 до 50 осіб, змушених покинути свої домівки у зв’язку з військовою агресією на Донеччині та Луганщині. У кожної з сімей – власна історія, часто не позбавлена драматизму, проте мало кому вдається без проблем самостійно знайти роботу, житло (бодай тимчасове) і адаптуватися до нового життя в новому середовищі.
«Нова газета» дослідила, як і куди привозять свої нехитрі статки переселенці з Донбасу
Сподіватися на державу не варто?
Нині в Кіровоградській області налічується 12 417 осіб з Донецької та Луганської областей, а також із Криму. За словами співголови обласного штабу по роботі з переселенцями Валентини Кулачко, 10280 осіб із них тимчасово мешкають у родичів чи знайомих або знайшли житло самостійно. 238 сімей (580 осіб) оселилися в сільській місцевості (для цього виділено 99 будинків). 25 сімей тимчасово проживають у готелі «Турист», близько 70 – в гуртожитку КНТУ, 33 особи – в Новоукраїнському профілактичному санаторії. Проте системності в забезпеченні житлом переселенців немає. Чому, ми запитали в заступника голови ОДА Віти Атаманчук.
− На державному рівні поки що не прийнято жодної програми, яка б стосувалася забезпечення житлом переселенців. Жодна родина зі Сходу не має права за рахунок державного бюджету отримати квартиру у власність. Тобто нині мова йде про надання лише тимчасового житла,− пояснює чиновниця і запевняє: обласна влада робить усе можливе для того, щоб полегшити процес адаптації переселенців на Кіровоградщині.
За якою схемою відбувається розселення внутрішньо переміщених осіб?
При обласному штабі існує банк даних, до якого входить перелік комунальних закладів та сільських садиб, які можуть прийняти переселенців. Зазвичай, обираючи Кіровоградську область для тимчасового проживання, переселенці зі Сходу зв’язуються зі штабом, де отримують інформацію про наявне житло і можливості розселення. МНСники зустрічають кожного переселенця відразу на залізничному вокзалі і доставляють в будь-яке попередньо обране ними місце.
− Переселенці, які вибрали для проживання сільські будинки в районах області, оплачують лише електроенергію. Їм допомагають сільські ради, громада, сусіди. Багато хто вже встиг обзавестися господарством, так би мовити, пустити коріння, адже гарантії на повернення додому не має ніхто, − каже Валентина Кулачко.
Наприклад, у Маловисківському районі нині на обліку перебуває 121 сім’я, у кожному конкретному випадку, розповідає заступник голови Маловисківської РДА Лілія Синчук,проблему з житлом вирішували індивідуально – по мірі її виникнення, адже більшість переселенців приїхало до родичів і самі вирішили проблему розселення. Найбільше гостей зі Сходу в районі прийняли Мала Виска, Злинка та Смоліне. А в селі Оникієве, наприклад, сім’ю переселенців після поневірянь забрали до себе батьки сільського голови Інни Воєводи. «Моя мама сказала: «Заберу я їх, та хай живуть» − я не була проти. Так вони й живуть разом», − каже Інна Борисівна.
«Я в Новгородку не поїду»
Як відомо, нині в Новгородці підходять до завершення капітальні ремонти гуртожитку професійно-технічного училища №36 і дитсадка. Для реалізації проекту «Побудуємо майбутнє разом!» Європейський Союз виділив 640,8 тисячі євро, решта − це гроші обласного, районного і селищного бюджетів. Після завершення ремонту гуртожиток зможе розмістити 470 осіб, дитсадок зможуть відвідувати 70 діток. Але чи захочуть переселенці з Донбасу оселитися в райцентрі, де хоча і є житло, але немає роботи?
Проект дитсадка “Світлячок” на 70 місць
«Я в Новгородку не поїду, навіть якщо мені дадуть безкоштовне житло, тому що я вже прив’язаний до роботи. А звідти їздити до Кіровограда далеко і довго. Якщо там роблять ремонт – це добре. Це принаймні робочі місця для будівельників, робота для підрядника. У Кіровограді є низка недобудованих і занедбаних будинків, але їх навряд чи віддадуть під житло для переселенців», – каже Андрій Ткаченко із Луганська (прізвище змінене на прохання пана Андрія). Він разом із сім’єю кілька місяців намагався зняти квартиру в Кіровограді, але не міг – ріелтори лякались луганської прописки.
Інша історія − не така песимістична − про родину Іванових, для яких Кіровоград уже встиг стати майже рідним містом. Маючи на руках семеро дітей (Іванови опікуються дитячим будинком сімейного типу), вони були змушені покинути двоповерховий будинок, який виділила їм місцева влада у Луганську. Спочатку поїхали у Попасну – там в Іванових була власна двокімнатна квартира, але коли в лютому і в Попасній стало небезпечно, волонтери вивезли їх до Кіровограда. Тут вони знімають чотирикімнатну квартиру за три тисячі гривень на місяць. На державу не нарікають: виплати обом батькам як вихователям дітей держава виплачує вчасно, за це й живуть.
− Додому, звичайно, хочеться. Але в Кіровограді нам подобається: нас усі підтримують, допомагають. Якби нам сказали, що виділять житло для нашої великої сім’ї, а не гуртожиток, ми б тут залишилися назавжди, − каже Тетяна Іванова.
На думку радника міністра соціальної політики в Кіровоградській області Світлани Томашевської, якби кожну недобудову відновлювали у Кіровограді, було б тисячі бажаючих там поселитися. Новгородка ж для переселенців не цікава (хоча й розташована відносно недалеко від Кіровограда – за 40 кілометрів), адже на Донбасі до війни був значно вищий рівень життя. Наприклад, у липні 2015 року середня зарплата на Донеччині, за інформацією Головного управління статистики в Донецькій області, становила 5460 грн. Натомість у Кіровоградській області цей показник склав 3477 грн (дані ГУС в Кіровоградській області).
Керівник проекту з відбудови гуртожитку та дитсадка «Побудуємо майбутнє разом!» Валерій Кальченко запевняє: зараз ведуться перемовини з представниками Євросоюзу з метою змінити цільове призначення будівель.
− Так вийшло історично – подали заявку на будівлю саме в Новгородці, цю заявку прийняли і почали нею займатися. Чи добре це? Дитсадок стояв більше 10 років розвалений, як і гуртожиток, тож коли ми це все приведемо в порядок – це, звичайно, дуже добре. 
Зараз ми хочемо узгодити з експертами ЄС зміну цільового призначення будівлі гуртожитку, щоб він був не тільки для молодих сімей переселенців, а для місцевих жителів – вчителів, лікарів, працівників військкоматів, які мають проблеми з житлом, – розповів Валерій Кальченко.
Нині в області ведуть активний пошук людей, які б виявили бажання оселитися в новгородківському гуртожитку.
За словами координатора по роботі з тимчасово переміщеними особами робочої групи проекту «Побудуємо майбутнє разом!» Лідії Огир, кожна райдержадміністрація отримала завдання знайти бажаючих переїхати до Новгородки, і до кінця грудня робоча група вже володітиме даними щодо кількості майбутніх мешканців гуртожитку. Станом на 11 грудня зголосилися більше десяти осіб, переважно пенсійного віку.
Разом із тим, як нам стало відомо, обласна влада готує інвентаризацію усіх недобудов у місті з метою залучити інвесторів для завершення будівництва. Таким чином у переселенців може з’явитися шанс отримати тимчасове житло в обласному центрі, де шанси знайти роботу набагато вищі, ніж у сільській місцевості.
Досвід інших областей
У кожній області діють номери «гарячих ліній», за якими переселенці цілодобово можуть отримати бажану інформацію. На сайтах обласних державних адміністрацій вказані реквізити для допомоги переселенцям, окремі телефони – для тих, хто може надати житло тимчасово переселеним особам. Наприклад, на офіційному сайті Миколаївської ОДА у вільному доступі є перелік приватних будинків з детальним описом та контактами тих, хто прийматиме гостей (усього 220 садиб по всій області).
У Черкасах (область прийняла 13,4 тис. переселенців) діє Центр гостинності для переселенців та обласний контактний центр. Інформацію про діяльність останнього можна дізнатися на офіційному сайті Черкаської облдержадміністрації. Станом на кінець листопада на території області було 28 місць для розміщення працездатного населення та 220 – для дітей.
На Вінниччині, за інформацією сайту ОДА, усі переселенці (а їх тут станом на 11 грудня 12399 осіб) розселені у приватні будинки 27 районів та 6 міст області (на Вінницю припадає трохи більше 5 тис. переселенців). До речі, подібний проект з ремонту приміщення за кошти ЄС реалізовується в Ямполі – там у листопаді почали ремонтні роботи у будівлі колишнього готелю в центрі Ямполя. У результаті 30 сімей переселенців зможуть отримати тимчасове житло.
Як ми вже зазначали, законних підстав на виділення житла для переселенців у приватну власність немає. Зрозуміло, поки на законодавчому рівні не буде інвентаризації зруйнованих будинків на Сході, важко буде визначити, хто з внутрішньо переміщених осіб має першочергове право на грошову компенсацію або житло. Поки що їм варто сподіватися лише на себе, а вже потім на обласні програми допомоги.
Інна Тільнова, Нова газета