Кіровоградський обласний художній музей запрошує вшанувати чорнобильців (АНОНС)

Люблю писати про хороші, мотиваційні, цікаві історії. Пишу про людей, які хочуть і вміють робити важливі речі. Слідкую за оновленнями в сфері реформ і намагаюся писати про складне простими словами)
Контакт: Facebook Telegram

Сьогодні, 14 грудня, у Кіровоградському обласному художньому музеї відкриється виставка «Чорнобиль. Щоб пам’ятали» до Дня вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

  Стало необхідною, корисною і одночасно – сумною щорічною традицією згадувати про жахливі події весни 1986 року та тих людей, які ціною власного здоров’я, а часто – і життя, врятували людство від неминучої загибелі.

На приборкання «мирного атома»  поїхало понад 20 тисяч жителів Кіровоградщини – пожежників, військових, медиків, правоохоронців, працівників різних цивільних професій. Тяжка праця та сповнені небезпеки випробування лягли на їх плечі. Але ніхто з них не виявив боягузтва та малодушності і діяв так, як того вимагали наказ і обставини. Невблаганно рідіють ряди цих чудових людей. Багатьох вже нема на цьому світі. Інші, борючись із тяжкими недугами, продовжують нелегку службу, стаючи для інших гідним наслідування прикладом сумлінного служіння своєму народові.

        Нищівний удар «мирного атому» навесні 1986 року дійсно вражає, адже його жертвами стали понад три з половиною мільйона людей, з яких півтора мільйона – діти. Одні зразу прийняли мученицьку смерть, інші назавжди залишилися каліками, інвалідами, невиліковно хворими. Фактично ті чи інші проблеми зі здоров’ям мають всі, хто мав нещастя народитися після Чорнобиля, ставши мимоволі представником «післячорнобильського покоління». До сих пір незмінною та страшною тенденцією залишається зростання кількості захворювань щитовидної залози, онкологічних захворювань, алергічних проявів тощо.

          Тому мета розгорнутої в музеї експозиції, полягає в тому, щоб засобами образотворчого мистецтва нагадати людям про жахливі події весни 1986-го року, змусивши вкотре замислитись над страшною ціною технічного прогресу та застерегти від повторення подібних катастроф, які можуть привести до повного знищення людської цивілізації.

      Картина Леонтія Орлика «Вартовий» (1985) нагадує нам про подвиг пожежників – людей, що першими вступили у бій з Чорнобильським лихом.   Це їм, героям-великомученикам, людство завжди повинно бути вдячним за своє спасіння.

      Вражає картина Миколи Бондаренка «Трагедія Чорнобиля» (1994), яка потужно ілюструє найгірший варіант розвитку подій внаслідок втрати контролю над «мирним атомом», показує зворотній бік науково-технічного процесу. Це – застереження, заклик бути пильними і не допускати пріоритету науково-технічних досягнень над моральним вдосконаленням людини та розвитком її свідомості.

       Красномовною ілюстрацією депресивного регіону є картина Володимира Плітіна «І впала зірка Полину» (2006р.), оскільки вона не тільки ілюструє страшний удар «мирного атому» по природі та згубні для останньої наслідки, а і приреченість людей, що залишилися  жити у своїх домівках, відмовившись від переселення. Ця робота піднімає одну з проблем, викликаних Чорнобилем, а саме – проблему зміни структури постраждалих районів, оскільки кваліфіковані робітники, люди зі схильністю до підприємницької діяльності, особливо молоді, виїжджали в інші регіони, залишаючи людей похилого віку. Тому логічним для цих районів є перевищення смертності над числом народжених, що тільки збільшує сприйняття регіону як небезпечного для проживання. Цей твір – красномовна ілюстрація депресивного регіону.

       Повчальним експонатом виставки можна вважати і картину Володимира Чорного «Обличчя Чорнобиля» (2008), що є складовою серії «Українські трагедії». У невеликому за розміром творі митець зумів передати величезні згубні наслідки найбільшої екологічної катастрофи ХХ століття.

У ВЧорнобильській трагедії – чергове застереження людству, яке врешті решт повинно зрозуміти, що війна з природою, бажання підкорити її, стати неодмінно «царем природи» – безглузді, приречені на фіаско, ведуть до масштабних екологічних катаклізмів, та, як наслідок, – до загибелі всього живого на землі.  Вихід тільки один – пріоритет морально-етичного вдосконалення перед науково-технічним прогресом як запоруки встановлення гармонійних відносин людини з природою.

За матеріалами Кіровоградського обласного художнього музею

Поширити:

Залишити коментар:

коментар