Як місцева мерія плутає і себе, і претендентів на дільниці і про те, чим загрожує така схема розподілу землі- розповідається в сюжеті “Подробностей“.
Син Людмили – зараз на передовій. І поки він на Донбасі – мати за дорученням намагається отримати законні десять соток землі. У мерії була двічі. Здала всі документи. От тільки офіційної заяви – не писала. Сказали – не потрібно.
“Записували в журнал, просто сказали, що ми вас поставили і все на чергу, і все”, – каже Людмила Козлітіна, мати військовослужбовця Збройних сил України.
І ніякого підтверджуючого документа про те, що заявку дійсно поставили в чергу, говорить юрист Антон Красов. З подібними історіями до нього приходять щодня – з початку цього року.
“Перестали приймати заяви від військовослужбовців, а це дуже важливо з юридичної точки зору, тому що це фіксує заявлене право військовослужбовця. Безумовно, це незаконно”, – говорить Антон Красов, юрист.
На офіційну заяву чиновники повинні відповісти протягом 30 днів. Немає заяви – нічого не винні. А ще черговість можуть запросто переписати або видалити записи. Або журнал може загубитися. У мерії дивуються такій недовірливості, але зізнаються – в резерві залишилося всього 336 ділянок. Більше землі в Кіровограді – запевняють, немає. Тому і створили журнал тих, хто стоїть у черзі на землю.
А ось і сам журнал, нашій знімальній групі його показали: єдина друк – на останньому розвороті. Але, як запевняють у мерії, зошит надзахищений від підробки і не загубиться!
“Система захисту ось, будь ласка: прошитий, опечатаний цей журнал, і він знаходиться в сейфі”, – каже Григорій Литвин, заступник міського голови Кіровограда.
Процес виділення землі учасникам АТО – повинен бути прозорим, наполягають громадські активісти і радять чиновникам створити відкритий реєстр на сайті міськради.
“Так би було легше, ми б не ходили, пороги б не оббивали кожен раз, ми б знали. Ми ж не знаємо, хто саме там отримує”, – говорить Людмила Козлітіна, мати військовослужбовця Збройних сил України.
От тільки і на це у чиновників уже готова відповідь. Кажуть, військові самі не захочуть, щоб їхні прізвища були у відкритому доступі.