У Кіровограді відкрилася виставка до 90-річчя художника-соцреаліста (ФОТО)

Учора, 5 лютого 2015 року в Кіровоградському обласному художньому музеї відкрилася виставка «З любов’ю до Батьківщини», присвячена 90-річчю з дня народження геніального кіровоградського художника Володимира Федорова, чия творчість являє собою цілу епоху в образотворчому мистецтві не тільки Кіровоградщини, а й всієї країни.

Є щось символічне в тому, що саме наше місто, яке дало путівку у життя цілій плеяді талановитих художників, подарувало світу ще одного унікального майстра пензля – Володимира Федорова, який народився  у Кіровограді 7 лютого 1920 року. Творча  натура майбутнього генія сказалася вже у дитинстві, що знайшло свій прояв у його захопленні малюванням, ліпленням та грою на фортепіано.

Кажуть, людину формує середовище. Важко не погодитися з цим висловом, який повністю справдився і на прикладі Федорова. Можна вважати величезною вдачею, що доля звела його з родиною нашого славетного земляка, музиканта Генріха Нейгауза, де працювала економкою бабуся Володі. Саме Нейгаузи, під опікою яких фактично знаходився хлопчик, зробили вагомий позитивний внесок у формування світогляду Федорова, вчили його грати на фортепіано, заохочували до малювання. Природна обдарованість Володі навіть створила для нього певну проблему – що вибрати? Музику чи живопис? Врешті-решт він робить вибір на користь останнього. Цей вибір і привів його до Одеського державного художнього училища імені Грекова.

Після закінчення навчання Федоров був направлений на військову службу. А потім – війна! Бойове хрещення отримав в боях під Москвою. Він рано втратив батька, тому самою рідною людиною для нього тоді залишалась матір.

З березня 1943 року Володимир навчається у військовому училищі. Потім – воює в частинах ІІІ-го Прибалтійського фронту, продовжуючи свій бойовий шлях дорогами Прибалтики та Німеччини. Після розгрому фашистської Німеччини воює на Далекому Сході, зробивши свій внесок у розгром самурайської Японії. Тільки у травні 1947 року Федоров нарешті демобілізується з армії, маючи у своєму активі орден Вітчизняної війни ІІ ступеню та багато медалей.

Після війни працює у Кіровоградському обласному краєзнавчому музеї, в обласному будинку народної творчості, стає викладачем на курсах підготовки керівників художньої самодіяльності.

Люди, що пройшли через горнило війни – то особлива порода. Вони наділені загостреним почуттям справедливості, цінують дружбу, не вміють брехати і йти на компроміс з власною совістю. Правда життя, така як вона є, стає для багатьох з них головним лейтмотивом творчого самовираження.

Не став виключенням і Володимир Федоров, реалістичний живопис якого є безцінним спадком сучасної України. Будучи людиною свого часу і свого покоління, він ніколи не вдавався до експериментів зі стилями, на все життя залишаючись вірним реалістичному відображенню епохи, яку ми сьогодні називаємо – соціалістичною. Фіксував краєвиди, події, постаті своєї сучасності, керманичів країни. Для скептиків зразу зазначу – роботи Володимира Олександровича ніколи не були шаблонними, усі вони пронизані глибоким психологізмом і правдою життя.

Можливо туга за рідним краєм і своєю домівкою, яку відчував Федоров під час війни, і надихнула його у майбутньому на створення цілого циклу чудових пейзажів, присвячених рідній Кіровоградщині. При цьому художник умів віднайти поезію у, здавалося б, найпростіших мотивах – хатині край Кіровограда на пагорку, групі відпочиваючих на березі Інгулу тощо.  Переживши жахіття війни, він, ніби дитина, радів кожному мирному дню, цінуючи його і насолоджуючись ним. Мабуть тому творчість Федорова – така життєрадісна, життєстверджуюча, сонячна, оптимістична.

У 1986 році на 66-му році життя митець відійшов у вічність. Наприкінці 2010 року не стало і його вірної подруги Ніни Георгіївни, яка за життя художника, була для нього і дружиною, і другом, і музою, і янголом-охоронцем, а після смерті чоловіка передала до художнього музею близько тисячі його робіт, зробивши таким чином безцінний подарунок усім шанувальникам образотворчого мистецтва взагалі, і творчості  художника Федорова зокрема.

Олег Юрченко, старший науковий співробітник Кіровоградського обласного художнього музею

Поширити:

Залишити коментар:

коментар