У дорадянський час зі стін єдиного на українських землях Єлисаветградського кавалерійського юнкерського училища вийшла ціла плеяда майбутніх генералів та офіцерів частин Центральної Ради Української Народної Республіки та Гетьманської держави.
Так випускник закладу 1896 року, ветеран російсько-японської і Першої світової воєн, кавалер ордена св. Георгія ІV ступеню та Георгіївської зброї Г. Барбович, після проголошення УНР Третім Універсалом, в якості виборного начальника 10-ої кавдивізії українізував її та перевів у підпорядкування Центральній Раді. За П. Скоропадського став генеральним хорунжим. Згодом в еміграції стане почесним головою Товариства колишніх юнкерів Єлисаветградського кавучилища.
У гетьманській армії служив полковник Н. Булич. Начальником штабу 15-ої кавдивізії в 1917 – 1918 роках був С. Грецов. Випускник 1900 року М. Продьмо командував 3-м Гайдамацьким куренем військ Центральної Ради, очолив 1-й Запорізький кінно-козачий полк ім. К. Гордієнка. До командира 20-го Павлоградського кінного полку за Гетьманату, а потім Директорії, дослужився О. Булах. На жаль, у зв’язку з антигетьманським повстанням на рубежі 1918 – 1919 років, останній був заарештований, а інші згадані військовики мусили перейти до білих.
Євген Білецький 1917 року увійшов до українського Генерального Військового комітету, служив за Гетьманату, Директорії. 1920 року став начальником тилу Армії УНР, генерал-хорунжим. 1945 року заарештований у Польщі радянськими військовими.
Юрій Глібовський увійшов до складу Центральної Ради, очолив штаб міського гарнізону під час оборони Києва від більшовицького війська Муравйова, став отаманом козацтва Київщини, генерал-поручиком.
Лубенським кінним полком армії Директорії командував полковник Микола Вергелес, Спільною школою підстаршини 3-ї Залізної стрілецької – полковник Леонтій Жуковський, Українським кінним дивізіоном ім. М. Залізняка – Павло Трилицький, Військовим аташе Української держави в Румунії став полковник Костянтин Середін.
Високі посади з випускників училища в національному війську посіли генерал-хорунжий Омелянович-Павленко (командир полку, кошовий отаман Українського козацтва на Харківщині, командувач фронту, бригади, дивізії), Григорій Адамович (командир 1-го Козацької Вільної України полку військ Центральної Ради, кавдивізії), Борис Гомзин (закінчив і Єлисаветградську гімназію, командир дивізіону, в еміграції – начальник штабу П. Скоропадського), Олександр Козубський (командир єлисаветградського Куреня Смерті в Дієвій армії УНР, бронепотягу у Південно-Східній групі армій, після інтернування якої до Румунії перейшов до білих), Микола Тобілевич (син корифея театру М. Садовського, полковник), Микола Аркас (командир дивізіону, полку), Олександр Єгоров (командувач авіації Дієвої армії УНР, у 20-х роках викладав у Єлисаветградській червоній кавалерійській школі).
Можливо, в нашому місті навчалися й майбутній командир українських полків та дивізій Армії УНР Микола Шаповал та наказний військовий отаман Вільного козацтва, Генеральний писар Власної канцелярії П. Скоропадського Іван Полтавець-Остряниця, який в еміграції проголосив себе Гетьманом.
На жаль, ніхто з випускників училища тієї доби чи їх викладачів не увічнений в нашому місті.
Сергій ШЕВЧЕНКО для Першої електронної газети.