Сьогодні, 22 серпня, на приміщенні Бобринецької міської школи №5, де навчався Герой Майдану Віктор Чміленко, відкрито меморіальну дошку.
Поряд з пам’ятною дошкою професору, доктору фізико-математичних наук, майстру спорту з легкої атлетики Василю Тікушу, тут встановлено меморіальну дошку Віктору Чміленку, який загинув 20 лютого 2014 року від кулі снайпера на Майдані Незалежності в Києві, коли намагався допомогти пораненому побратимові.
Це вже друга меморіальна дошка Героєві, перша була встановлена 27 червня на будинку по вулиці 50 рокыв Жовтня в райцентрі, де він проживав.
Після вранішнього дощу, який ніби оплакував полеглих, над Бобринцем визирнуло сонце. В душі піднесений і водночас скорботний настрій. 20 серпня — рівно 6 місяців від тої страшної події, коли в центрі столиці України масово вбивали людей. Серед загиблих – і наш земляк, фермер з хутора Борисівка Сугокліївської громади. З перших днів, коли щойно розпочинався Євромайдан за вільний вибір України, Віктор, якого друзі зазвичай просто називали Чміль, був там.
З промовами до бобринчан, гостей міста звернулися голова Кіровоградської облдержадміністрації Олександр Петік, який приїхав на урочистості разом зі своїм сином, голова Бобринецької райдержадміністрації Сергій Рожкован, голова районної ради Іван Танасієнко, військовий комісар Бобринецько-Устинівсько-Компаніївського комісаріату Микола Капітоненко, громадський активіст, полум’яний майданівець Олексій Цоклов, голова РО партії «Батьківщина» Надія Рибачук.
Сьогоднішня подія – підтвердження того, що справа Віктора не забута, зауважували виступаючі. Адже усі ми разом маємо побороти складні виклики часу. І та біда, що коїться нині на сході України, – наслідок нашої байдужості.
Ще кілька місяців полеглим на Майдані, ціною життя яких в Україні почалися зміни, обіцяли присвоїти звання Героїв України, про що свого часу гучно було заявлено з високих трибун. Тоді звідусіль лунало, що Небесна сотня — герої України, бо в сучасній історії такого феномену не було, щоб люди без зброї йшли під кулі. Але досьогодні жодного з загиблих званням Героя України нагороджено не було. Це при тому, що 24 лютого у Верховній Раді за це проголосувало понад 340 депутатів. Натомість з’являється орден Небесної сотні, яким планується нагородити усіх причетних до подій Революції гідності. На жаль, люди не відчувають і тих перетворень, за які загинули такі, як Віктор.
На відкритті меморіальної дошки зібралися рідні, друзі Віктора Івановича, представники влади, громадськості, просто небайдужі люди. Самооборонівці Бобринеччини поруч, на розі з вулицею Комсомольська, розгорнули величезний національний стяг. Під час виступів люди неодноразово згадували і наших трьох земляків, полеглих на сході України.
На жаль, під час заходу трапилася прикрість – один із хлопчаків-прапороносців зомлів під променями сонця. Все ж, хочеться вірити, що це остання біда, яка трапилася з нашими земляками.
Важко знаходити слова при відкритті пам’ятної дошки людині в розквіті сил та ідей. Але усвідомлення того, що пам’ять про Віктора Чміленка, усіх Героїв Небесної Сотні увійде в підручники з історії нової України, надає сили. Ми з вами не маємо права зганьбити пам’ять Героїв, які віддали своє життя за те, щоб країна пішла іншим шляхом. Я впевнений, що Героями не народжуються, героями стають. І Віктор Чміленко – один з них. А наш з вами обов’язок – завжди пам’ятати про це.
Ігор Леус для Першої електронної