Дев’ять кроків назустріч вітру

Є книги про які важко говорити. Видання, про яке піде мова, подарувала людина, яка дуже добре знає мене зсередини. Цей роман потребує свого часу, тому прочитала його не одразу. Лише за місяць, повертаючись додому, у плацкартному вагоні на 2-й полці я лежала і дочитувала розпочате.

Михайло Івасько «Дев’ять кроків назустріч вітру» – книга, що розповідає нам про коротке, але яскраве життя сімнадцятирічного Бенедикта Креха, який пише вірші. Хлопець втік із невеличкого села до Києва. Тут він розпочинає своє нове життя, але «проблема» минулого все ще із ним. У столиці головний герой відчуває себе повністю вільним, забуваючи про «недолік»: знаходить нових друзів, закохується, робить шалені вчинки, вчиться писати, допомагає співачці творити музику та вперше пробує життя на смак, захоплюючись ним. Його друг Макс не завжди розумів сімнадцятирічного хлопця, бо він прагнув жити сьогоденням, не мав великих планів на майбутнє і насолоджувався кожною секундою, на відміну від амбіційного танцюриста. Письменник обережно підводить читача до моменту, де стає явним те, що Бенедикт має невиліковну неврологічну хворобу.

На цих сторінках думки про життя і смерть самі починають лізти у голову, але вони зачекають, бо попереду цікавий роман, що не дає спокою душі та голові водночас. Для мене символічним було те, що світло у вагоні досі було увімкненим, хоча о 8-9 годині вечора, зазвичай, його роблять ледь помітним. Лиш дочитавши її, лампи одразу ж вимкнулись, залишивши мене сам на сам із думками. Роман написаний простою українською мовою, а на фоні сторінок – Київ із його чудовими пейзажами.

Михайло Івасько є українським журналістом, тому не дивно, що наприкінці книги є інтерв’ю із персонажами твору. Книга видана Клубом Сімейного Дозвілля і, як на мене, то це єдиний мінус цього роману, адже текст явно не бачив руки редактора. Помилок багато, але, занурившись у читання, відкидаєш усе зайве.

Така література, як «Дев’ять кроків назустріч вітру», має бути у кожного на поличці власних бібліотек. Вона дає змогу на прикладі юного Бенедикта Креха побачити зовсім інше життя до якого ми не звикли, якого не розуміємо і, мабуть, не знаємо. Після такого читання думки будуть довго «плавати» у твоїй голові, а такі періоди є корисними для кожного із нас.

Поширити:

Залишити коментар:

коментар