«Мій син хворий на сухоти. 2010 року в нього виявили відкритий туберкульоз і направили на лікування в лікарню «Лісова поляна», що за Кіровоградом. До обласного центру він їхав у рейсовому автобусі, вщент заповненому людьми. Від Кіровограда – ще майже годину до лікарні. Разом зі здоровими людьми їхала людина з відкритою формою туберкульозу!
…Одягнути маску? Так його не впустять в автобус. Тому він був змушений закривати обличчя носовою хусткою і в такому вигляді їхати до лікарні. Разом з ним була я. Найстрашніше – це те, що у нашому місті немає тубдиспансеру, а є тільки тубкабінет…без лікаря-фтизіатра. Хворих лікує медсестра. Туберкульозники скрізь знаходяться разом зі здоровими людьми, звідси й епідемія.
У Законі України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз», розділ 2, ст. 4 п.1 написано: «Хворим на туберкульоз медична допомога, туберкулінодіагностика, хіміопрофілактика у державних і комунальних закладах охорони здоров’я здійснюється безоплатно». Закон підписаний Президентом України В. Януковичем 22 березня 2012 року №4565-VІ.
Що маємо у Світловодську? Хворі на туберкульоз двічі на рік проходять обстеження: рентген – 20 гривень, аналіз крові, чашечки, скляночки – 30 гривень, проїзд до Кіровограда – 50 -100 гривень. Приїдеш до Кіровограда – там знову все те саме треба повторити. Це вже 200 гривень, і так двічі на рік. Ось скільки коштує у нас, у Світловодську, «безоплатне» обстеження хворих на туберкульоз.
Епідемія не зупиниться, поки у Світловодську не з’явиться тубдиспансер, не буде лікаря-фтизіатра, свого рентген-кабінету…
…І щоб люди ходили на обстеження, прислухайтеся до моїх порад. Зробіть так, щоб хворі на туберкульоз якнайменше спілкувалися зі здоровими людьми – епідемія не так швидко прогресуватиме.
Із повагою, Валентина Казанцева, м. Світловодськ, Бульвар Дніпровский, 12, кв.65»
Туберкульоз є, лікаря немає
Із Петром Олійником, головним лікарем обласної туберкульозної лікарні, розташованої, як пише Валентина Павлівна, далеко за містом, на території села Івано-Благодатного Кіровоградського району, я спілкувався ще влітку й від нього дізнався, що контролювати хворих на сухоти непросто не лише в транспорті, але й у самій лікарні. Одне втішає – цьогоріч суттєво поліпшилося фінансування закладу, а відтак пацієнти якісніше харчуються, покращилися санітарно-гігієнічні умови. Ліків першої необхідності вистачає на усіх. А от лікарів-фтизіатрів в області й справді мало – не хочуть студенти-медики вчитися за цим фахом, наражати себе на небезпеку, пов’язану із спілкуванням з інфікованими людьми. Не забувайте, що значна частина недужих – це специфічний контингент, колишні в’язні, безхатченки.
– У медичних закладах області не вистачає гінекологів, хірургів… Що вже говорити про фтизіатрів, – каже головний лікар обласного протитуберкульозного диспансеру Юрій Покалюхін. – Ситуація, коли медсестра підміняє лікаря в районній лікарні, знайома мешканцям не лише Світловодського району. Немає фтизіатра також в Устинівці, Вільшанці. Ми в обласній лікарні поетапно розплановуємо процес лікування хворого, а медсестра на місці виконує настанови – це звична схема.
Про хворих людей із відкритою формою туберкульозу, котрі у громадському транспорті, самотужки дістаються лікарень за півтори сотні кілометрів головний фтизіатр області, звичайно, теж знає, але вирішити проблему наразі ніяк не може.
– Автомобілем швидкої допомоги, – про все ту ж фінансову скруту нагадує Юрій Вікторович, – ми привозимо з віддаленого району до лікарні, як правило, тільки тяжко хворих людей, без родичів. А ви тільки уявіть собі, скільки такий хворий їздить автобусами й маршрутками поза лікувальним закладом, – в магазин, на ринок тощо. Надіємося на те, що вони виконують рекомендації лікарів, одягають маски, не кашляють і не чхають на пасажирів (тобто, нам усім лишається сподіватися, що хворі – це чесні, добросовісні, доброзичливі люди). Для заспокоєння тих людей, які читатимуть цю інформацію, хочу сказати, що разовий контакт із недужим, навіть якщо той має запущену форму хвороби, дорослій людині майже не загрожує, бо переважна більшість дорослих вже інфіковані. Відкритий туберкульоз у транспорті небезпечний насамперед для дітей перших років життя… При нагоді хочу поінформувати читачів, що випадків захворюваності на туберкульоз з 2006-го року поменшало на 30 відсотків, а смертність від хвороби знизилася на дванадцять. Тобто, драми тут немає…
Конкретно про наведений вище лист і кадрову нестачу хотілося поговорити також із головним лікарем Світловодської ЦРЛ Олегом Щербиною, але він своєю відмовою спілкуватися настільки здивував, що відразу виникло бажання завести якийсь журналістський нотатник з оригінальними, непередбачуваними перлами чиновників, посадовців у відповідь на прохання про інтерв’ю.
Спитай дозволу – потім пиши, малюй, хворій…
– Ви мене заздалегідь не попереджали про свій приїзд і взагалі… БЕЗ ДОЗВОЛУ МІСЬКОГО ГОЛОВИ я вам нічого не скажу, – так відреагував головний медик району і це наразі забезпечило йому безперечне перше місце у цьогорічному рейтингу відповідних нісенітниць. Бо яке відношення порядок денний медичного закладу і взагалі вся районна медицина разом із проблемною фтизіатрією мають до виконавчої влади міста (чому вже тоді йдеться не про РДА, а про міськвиконком?), які такі «височайші» дозволи потрібні, коли ти хочеш написати про щось важливе для окремої території і при цьому спілкуєшся посадовцем не по телефону, а особисто, добросовісно зачекавши його під кабінетом?
Валерій Скороход, Перша електронна газета