Наприкінці літа міністр економічного розвитку та торгівлі Айварас Абромавичус озвучив нову реформаторську ідею – відміну трудових книжок. Доповнивши це промовистим слоганом “Ховаємо совкову спадщину”, міністр пустив ідею в народ. І народ відгукнувся. В основному – невдоволенням. Люди не уявляють, як працюватимуть і в майбутньому отримуватимуть пенсії без таких звичних і, здавалось би, незамінних трудових книжок.
Наскільки вони нам рідні і чи реально прожити без них, спробувала розібратися Перша електронна газета.
Отже, трудова книжка (ТК) – вигадка Наполеона (поч. XІX ст.). Таким чином він здійснив облік працівників місцевих підприємств. Головною метою було визначити кількість фахівців різних професій, щоб набрати найкращих для технічного забезпечення армії. Але не довго їм судилось існувати, бо вже через якийсь десяток-два років буржуазні революціонери поставили категоричну вимогу скасування трудових книжок. Так ТК не встигли прижитися і вкоренитися в Європі – одна за одною прогресивні країни відмовлялися від громіздких книжок.
В Україну трудова книжка прийшла з радянською владою після кривавої революції 1917 року. Вона замінила царський паспорт і надовго стала головним документом в житті радянської людини (навіть головнішим за записи про народження і смерть і метричній книзі!). Для чого більшовики відкопали з аналів історії те, що викинули і забули в Європі? Щоб зробити переоблік безробітних. Спочатку ТК так і називалися «Трудові книжки для непрацюючих». Їх видавали розкуркуленим радами поміщикам, розореним торговцям, колишнім офіцерам і солдатам, які вижили після радянсько-імперської боротьби. Реально безробітнім ледарям по книжці перепадало вкрай рідко, бо ж усі вони пішли в повстанську радянську армію. А всі, хто отримав ТК, мали виходити на громадські роботи – працювати за надію колись отримати якісь продукти для виживання. Хто не мав книжки, той отримував штраф чи ув’язнення. Тобто запроваджувалось таке собі радянське кріпосне право з рядом повинностей і нескінченних трудоднів.
Для чого трудова книжка сучасній людині? Та фактично ні для чого, адже поряд вже давно функціонують електронні бази даних і системи обліку. Найбільше потребу у трудових книжках відчував пенсійний фонд, бо без записів про трудовий стаж неможливо було нараховувати людям пенсію. Але зараз ситуація кардинально змінилася і завдяки прогресивним технологіям фахівці пенсійного фонду в своїй роботі користуються перш за все електронним реєстром.
Ми спробували з’ясувати в обласному пенсійному фонді, чи не виникне у пенсіонерів Кіровоградщини проблем з нарахуванням пенсій після скасування ТК. Але виконуюча обов’язки начальника головного управління ПФ у Кіровоградській області Олени Романченко відказала, що не може коментувати дане питання, адже ще сама в ньому не розібралася. Проте, за її словами, у тих, хто вийшов на роботу після 2000 року, проблем точно не буде. Адже саме з цього року впроваджено електронний реєстр. Щодо старшого покоління – ніякої впевненості у доцільності скасування ТК у в.о. директора немає.
Більш оптимістично в майбутнє дивиться Юрій Слоневський, директор Кіровоградського обласного центру зайнятості. На його думку, від трудових книжок давно треба відмовлятися, адже вони не просто віджили себе, а тягнуть країну в минуле, коли навколо вже прогресують інформаційні технології з їхніми невичерпними електронними ресурсами.
«Мінекономрозвитку розробив законопроект, який передбачає лише скасування необхідності вести трудові книжки, а не саму книжку взагалі. Якщо він набуде чинності, то всі працівники просто отримають свій документ на руки. Трудова книжка не припинить функціонувати як така. Вона залишиться у людей і нею зможуть користуватися для підтвердження досвіду роботи до 2000 року. От і все. Але перед цим треба буде ще внести відповідні зміни до 22 законодавчих актів. Це тривала процедура, але необхідна», – пояснює Юрій Слоневський.
«Головне, що потрібно знати роботодавцю, це кваліфікаційний рівень і професійні якості людини. А це в трудовій книжці не написано. Тут вже потрібно поспілкуватися з попереднім роботодавцем, що я зазвичай і роблю. І от одним з нововведень мають стати рекомендаційні листи. Їх роботодавець видаватиме працівнику, який звільняється. З цих листів можна буде дізнатися і кваліфікацію, і працездатність, і особисті якості працівника, і термін роботи, і причину звільнення. Суха трудова книжка тут ні до чого», – пояснює Слоневський.
Раніше трудова книжка використовувалась для шантажування працівників. Особливо, коли звільнялась матеріально відповідальна людина чи роботодавець не хотів прощатися з хорошим працівником і перспектив ніяких не обіцяв. Тоді недобросовісні роботодавці просто не віддавали ТК робітникам, примушуючи їх працювати далі чи виплачувати якісь надумані кошти.
Єдине, що нині є проблемою – це невизначеність механізмів і термінів реалізації реформи. Але Юрій Євгенійович радить перш за все оцінювати ефективність запровадження нової системи, а вона очевидна.
Наприклад, виготовлення трудових книжок щорічно вимагає близько півмільярда гривень. Якщо ж розроблять єдиний програмний продукт і кожен матиме власний пароль з обмеженим доступом, то в результаті ми отримаємо колосальну економію грошей і часу на обробці даних, замовленні довідок, працевлаштуванні і т.д.
«От уявіть. Коли ми приймаємо на роботу людину, то проводимо розслідування – перевіряємо всі дані. Робимо це в паперовому варіанті, – розповідає Юрій Слоневський. – А якщо це за кілька хвилин можна зробити через Інтернет, просто ввівши ідентифікаційний код працівника? Роботодавець зможе глянути в базу даних і побачити, де людина працювала, скільки, ким, причину звільнення, де навчалася і т.д. Тобто якихось нових проблем з працевлаштуванням через відсутність трудової книжки не буде».
Тож єдина електронна база даних для фіскальної служби, правоохоронних органів, навчальних закладів, лікарень, підприємств тощо – буде дешевшою, швидшою, ефективнішою і сучаснішою альтернативою не тільки трудовим книжкам, а й іншій макулатурі, яку люди змушені збирати і носити з собою протягом життя.
Чи готові державні структури Кіровоградщини до такого оновлення – важко сказати напевне. У будь-якому випадку завжди будуть потрібні видатки – чи то на трудові книжки і кіпи інших паперів, чи то на нове програмне забезпечення. Але мова йде про те, що за 10 років одноразові витрати себе виправдають і більше не треба буде ніяких додаткових матеріальних вливань.
«Зараз всі переходять на нові інформаційні технології, на електронні бази даних. Кожна держава, кожне суспільство, розвиваючись, шукає ті механізми, які будуть більш ефективними для ситуативного розв’язання проблем і їх вирішення по суті. Тому такі зміни треба тільки вітати і підтримувати», – переконаний Юрій Слоневський.
Світлана Томашевська, Перша електронна газета.