74 роки тому 22 червня о 4 ранку фашистські війська без оголошення війни напали на СРСР – вторгнення почалося з Києва.
Минуло вже багато років, багатьох з тих, хто захищав нас від коричневої чуми, уже немає. Але пам’ять вічна. Саме це засвідчує фотовиставка «Війна. Вчора. Сьогодні. Завтра», яка відкрилася сьогодні, 22 червня, в обласному художньому музеї. Виставка присвячена 70-річчю Перемоги.
На чорно-білих та кольорових світлинах, кожна з яких має свою глибинну історію, тісно переплелися минуле, теперішнє та майбутнє. Організатори намагалися не лише показати війну, а донести до кожного глядача, що кожне покоління бачить цю жахливу трагедію по-своєму.
Виставка складається з трьох тематичних блоків: документальний, реальний і художній. Як розповідає Олег Шрамко, організатор виставки і фотохудожник, у кожного блоку свій смисловий посил. Документальні фото, зібрані з сімейних архівів та приватних колекцій, показують минуле таким, яким воно є, без прикрас. Середній блок зображує життя ветеранів зараз – стосунки з оточенням, як змінився час. Ну і останній, третій, блок – це мистецтво у чистому вигляді. Погляд на війну очима фотохудожників. Створювати останній блок допомагали реконструктори.
«Насправді витвори мистецтва обманюють глядача, – ділиться Олег Шрамко. – Вони показують іншу реальність, мистецьку, прикрашають чи навпаки спотворюють її в залежності від моди чи стилю. Саме третій блок присвячений тому, як події минулого будуть інтерпретуватись у майбутньому. Над заключним етапом фотовиставки ми працювали більше місяця, їздили разом з реконструкторами, знімали. Заключна частина проекту створена за фінансової підтримки благодійного фонду Станіслава Березкіна «Добротвір».
Одним з тих, хто допомагав відтворювати події минулого кіровоградським фотохудожникам був Олексій Курильчик, який уже 6 років займається реконструкцією Другої світової війни. Для пана Олексія – це хобі, яке стало частиною його життя.
«Мене завжди цікавила Друга світова війна: у що одягалися фріци, наші, як то все було по-справжньому. І у даному випадку цікавість ніколи не задовольняла телевізійна картинка, де було багато неточностей, – розповідає реконструктор Олексій. – Для мене реконструкція – це своєрідний викид адреналіну, чим складніше завдання – тим краще. Раніше, ще до АТО, ми їздили на всеукраїнські реконструкції, переодягалися, повністю вживалися у роль… Одного разу, під Вінницею, ми ночували на вулиці при температурі мінус 32 градуси, щоб відчути на собі ту реальність… Цей фотопроект дозволив ще раз зануритися у добре знайому стихію».
Ті, хто не встигли оглянути виставку сьогодні, матимуть нагоду зробити це протягом наступних двох тижнів у стінах художнього музею.
Тетяна Колісник, Перша електронна газета